Запитання: Здравствуйте, помогите пожалуйста с текстом: 1 послание Иоанна, глава 5 — текст 16. Что такое грех к смерти и грех не к смерти?
Відповідь: Вітаємо! Ми раді, що наш сайт служить вам та іншим людям у пошуках відповідей на біблійні запитання. Дякуємо за ваше запитання — говорится що гріхи, які ведуть до смерті» — це такі гріхи, коли людина свідомо і багаторазово входить у спокусу, падає, а потім стає байдужою до свого падіння — «вона може грішити без тремтіння».
«Гріх не до смерті» — це ті гріхи, які чинить людина, що ще не охолола духовно, ще відчуває докір сумління, у неї ще є смуток і покаяння; за таких можна і потрібно молитися. Також про це світчить цей текс 1. Євр. 10:26–27
Існує гріх на смерть. Будь-який гріх є гріхом на смерть, бо заслуговує її і підлягає їй за вироком закону. Відплата за гріх — смерть; і «проклятий кожен, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі Закону» (Гал. 3:10). Але існує гріх на смерть на противагу гріху, як тут сказано, не на смерть. Отже, існує (2) гріх не на смерть. Під цим розуміється будь-який гріх, сумісний, за Божим законом і за людським, із життям: за людським законом — із земним, або тілесним життям, а за Божим — із тілесним або духовним євангельським життям.
[1] Існують гріхи, які, згідно з праведним людським законом, не караються смертю, наприклад, різні види правопорушень, за які можна відшкодувати шкоду без засудження злочинця на смерть. На противагу їм є гріхи, що караються смертю за людськими законами, тобто законним позбавленням життя.
[2] Існують гріхи, що підлягають смерті згідно з Божим законом — або тілесній, або духовній, євангельській.
По-перше, це ті, що ведуть або можуть привести до тілесної смерті. Це або гріхи великих лицемірів, як Ананій і Сапфіра, або, наскільки нам відомо, гріхи щирих християн, яких мав на увазі апостол, коли говорив про тих, що грішили серед коринфської церкви: «Тому багато з вас немічні й хворі, і чимало помирає» (1 Кор. 11:30). Серед тих, хто не може бути засуджений разом із світом, може статися гріх, який веде до тілесної смерті. Такий гріх, як я сказав, або веде, або може привести до тілесної смерті. Божественний каральний закон не загрожує остаточним вироком смерті членам тіла Христового за їхні відкриті гріхи, але передбачає певне покарання: «Бо Господь, кого любить, того карає; б’є ж кожного сина, якого приймає» (Євр. 12:6). У визначенні міри покарання залишається місце для божественної мудрості, або доброти, а також для євангельської строгості. І ми не можемо заперечувати, що іноді цією мірою може бути (in terrorem — для застереження інших) навіть смерть.
По-друге, є гріхи, що ведуть, згідно з Божим законом, до смерті духовної та євангельської, тобто гріхи, несумісні з духовним життям душі та з євангельським правом на вічне життя. До них належить повна закам’янілість у гріхах і невір’ї. Остаточна нерозкаяність і невіра неминуче ведуть до вічної смерті, так само як і хула на свідчення Святого Духа про Христа і Його Євангеліє, а також повне відступництво від світла християнської віри, від переконливої очевидності її істинності. Ці гріхи тягнуть за собою осудження на вічну смерть.
З повагою студент богословського факультету Максим Чечель!
