- Повний бібліографічний опис джерела
Ян Ці. Богослужбова мова українського православ’я: філософсько-релігієзнавчий аналіз. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 031 – Релігієзнавство. Науковий керівник – проф. Осташчук І. Б. Київ: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2021. 218 с.
- Коротке резюме з прочитаного матеріалу
Головна ідея: Автор здійснює міждисциплінарний філософсько-релігієзнавчий аналіз історичного та сучасного функціонування богослужбової мови в українському православ’ї, зосереджуючись на трансформації від церковнослов’янської до української. Головне завдання – виявити чинники, які сприяли або перешкоджали цьому переходу, і показати мову як елемент ідентичності та інструмент духовної єдності.
Актуальність теми: Дослідження надзвичайно актуальне, з огляду на політичні та культурні трансформації в Україні, зокрема після отримання Томосу Православною церквою України. Питання мови богослужіння виходить далеко за межі церковного життя, зачіпаючи глибинні процеси національного самовизначення, геополітичної орієнтації та культурної пам’яті.
Цільова аудиторія та цілі автора: Робота розрахована на науковців-гуманітаріїв, студентів, викладачів релігієзнавства, філології, культурології, а також духовенство, яке цікавиться питаннями богослужбової практики. Метою є осмислення мовної проблематики в українському православ’ї в межах сучасного філософсько-релігієзнавчого дискурсу.
Авторська позиція: Ян Ці послідовно виступає за природне впровадження української мови в літургійну практику, наголошуючи на її здатності бути не лише мовним, а й духовним об’єднувальним чинником. Автор обґрунтовано вказує на політичні фактори, які гальмували цей процес, і закликає до глибшого переосмислення сакрального статусу національної мови.
Критика альтернативних позицій: Автор полемізує з консервативною церковною традицією, яка наполягає на непорушності церковнослов’янської мови. Він аргументує, що така позиція часто має не стільки богословське, скільки політичне чи ідеологічне підґрунтя, зокрема у структурах, пов’язаних з Московським патріархатом.
Успішність виконання завдання: Дисертація демонструє високу наукову якість, методологічну обґрунтованість і глибину аналізу. Ян Ці не лише досягає поставлених цілей, але й формулює власні концепти, що можуть стати основою для подальших досліджень у релігієзнавстві та філософії мови.
Ширина охоплення проблематики: Попри специфіку теми, охоплення проблеми досить широке: від богословських і мовних до історико-політичних аспектів. Автор розглядає не лише український контекст, але й порівнює ситуацію з іншими країнами православного світу.
Об’єктивність та рамки дослідження: Автор чітко окреслює межі свого дослідження — український православний контекст — і уникає безпідставних узагальнень. Його позиція є чіткою, але аргументованою, без публіцистичної пристрасності.
Наявність упереджень: Суб’єктивні уподобання наявні, проте вони базуються на чіткій аргументації. Автор не уникає суперечливих тем, однак подає їх аналітично, з опорою на джерела.
Ясність і послідовність мови: Мова роботи академічна, логічно вибудована. Тексти читаються легко для підготовленого читача. Висловлення точні, з належним використанням термінології.
Достовірність і джерельна база: Робота опирається на багатий джерельний матеріал: історичні документи, богословські праці, сучасну наукову літературу. Присутні численні виноски, які підтверджують глибоку роботу з джерелами, зокрема українськими, слов’янськими й західноєвропейськими авторами.
Цитування та наукова етика: Автор дотримується академічної етики, всі цитати мають відповідні посилання. Неточностей або недобросовісного запозичення не виявлено. Виноски: Виноски демонструють глибоку обізнаність із тематикою та використання міждисциплінарного підходу. Вони є джерелом додаткової інформації, а не просто формальністю.
- Оцінка прочитаного: мій відгук
Дисертація Ян Ці — це приклад глибокого, вдумливого і водночас сміливого наукового дослідження, яке не боїться торкатися чутливих тем. Автор переконливо доводить, що богослужбова мова — не лише інструмент релігійного життя, а й засіб духовної ідентичності народу. В умовах сучасної України, де мовна тема нерідко стає полем політичного конфлікту, така праця є не лише науково, а й суспільно важливою. Особливо цінним є те, що автор не просто аналізує мовну ситуацію, а пропонує власну концепцію функціонального білінгвізму, розглядаючи її як перехідний етап до ширшого впровадження української мови в церковну практику. При цьому дослідник не вдається до спрощень чи радикалізму — його тональність поміркована, але позиція принципова. Отже, ця праця заслуговує на високу оцінку і є важливим внеском у розвиток української академічної гуманітаристики. Її варто рекомендувати для використання в університетських курсах, а також як орієнтир для церковних спільнот у пошуках нових мовно-богослужбових стратегій.
Виконала: Лівша Аліна
