Судьи 11:39 По прошествии двух месяцев она возвратилась к отцу своему, и он совершил над нею обет свой, который дал, и она не познала мужа. И вошло в обычай у Израиля.
Валерій запитує: В действительности ли, Иеффай принес во всесожжение свою дочь?
Відповідь: Вітаю Валерій!
Дякую за запитання. Тому що це дуже цікаве питання, що стосується характеру Небесного Творця. До вашого питання можна додати ще безліч питань та запитати — А чи Бог дійсно такий кровожадібний.
Ця історія записана в книзі Суддів.
Суд. 11:30–40.
- 30 І обіцяв °фтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,
- 31 то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.
- 32 І прийшов °фтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
- 33 І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
- 34 І прийшов °фтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.
- 35 І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.
- 36 А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.
- 37 І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.
- 38 А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.
- 39 І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:
- 40 рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина °фтаха, чотири дні в році.
Головний лейтмотив книги Суддів: питати Бога Що робити. Так Іефай (фтах) приніс свою доньку у цілепалення, але питання: А він питав у Бога робити йому це чи ні. В той період часу всі робили так як Думали. І він в поспіху не обдумуючи пообіцав Богові. Але Богові не потрібні такі обіцянки. Якщо би він питав у Бога що робити і як робити то він би знав. Один з методів як запитувати чи дізнатися волю Божу треба просто читати Його Слово там же все є. І вихід з данної ситуації теж був і він записан в книзі Левит.
Лев. 5:4–6
- 4 або коли хто присягне, вимовляючи нерозважно устами своїми, чинити зло або чинити добро, на все, що нерозважно вимовляє людина в присязі, і буде це незнане йому, а він довідається, що завинив одним із цих,
- 5 то станеться, що завинить одним із цих, і визнає, чим він згрішив у тому.
- 6 І приведе він Господеві жертву за провину, за гріх свій, що згрішив, самицю з дрібної худоби, вівцю або козу на жертву за гріх, а священик очистить його від гріха його.
Йому просто треба було розкаятись попросити Божого прощення та принести за свій гріх просту жертву з худоби, і його донька залишилась би живою. Велике застереження Слова Божого сьогодні звучить до нас; «не будьте впертими в своїх гріхах, визнайте свою провину і будете прощені».
З повагою Володимир.