Революція гідності, що відбулася в Україні в листопаді 2013 року і “нібито” офіційно закінчилася 23 лютого 2014 року, зробила резонанс, який ехом досить чітко лунає і сьогодні. Використовуючи слово “нібито”, хочеться підкреслити той високий ступінь актуальності питань, що піднімаються у цій збірці. Нині в 2022 році стали ще більш очевидними наслідки майдану — країна знаходиться у стані війни з Російською Федерацією. Цей факт ще гостріше стимулює замислитися над розумінням своєї автентичності, відстоювання прав та свобод людини в цілому та особливо в ролі громадянина України.
Кожен з доповідачів цих статей та свідчень шукає відповідь на питання “Чи був присутній Бог на Майдані?”. Більшість тих, хто досліджував це соціальне явище, з твердою впевненістю дають позитивну відповідь. Навіть нерелігійні люди, опинившись в гущі подій були вражені атмосферою, що царювала серед мітингувальників. Там можна було по справжньому відчути відновлювальний та підкріпляючий дух, що нівелював різноманіття людей, об’єднуючи їх навколо спільних цінностей. Більше того, лише читаючи свідчення очевидців не можна залишитися рівнодушним до поставленного вище питання, якщо хтось категорично бажав би заперечити йому.
Вахтанг Кіпіані, Ральф Гаска, Юлія Вотчер та Леонід Григоренко мали можливість фізично шукати присутності Бога на майдані. Пробиватися через блокади в темряві ночі в пошуках правди, поки рідні відпочивають у безпеці чи приймати поранених та немічних у приміщенні церкви або створювати імпровізовані госпіталі та волонтерські організації у звичайних палатках, подув смоляного диму лише в сторону вікон протиборчої сторони та ще багато інших справжніх досвідів очевидців.
Описана тема збірки має безмежну предметну широту, яку складно порушити. В наукових роботах Андрія Олійника, Зої Гаркавенко, Віктора Жуковського, Олексія Гордєєва, Наталії Демчук, Михайла Димида, Андрія Хомишина, Томаша Мільо, Мирослава Горгота, Галини Випасняк, Василя Рудейко та Юрія Остапюк присутні теми дійсно широкого спектру, які виходять далеко за межі цієї історичної події. Безумовно в кожній доповіді було те, що варте уваги та гідне до прочитання, але нижче я опишу теми, котрі найсильніше торкнулися мене особисто.
Ціна миру, діяти чи реагувати, напади на природні якості людини, застосування насилля та зброї задля добра. Це лише початок переліку проблем, які намагалися вирішити мітингувальники. Хоч заклики лунали з трибуни в напрямку керівництва та вони досягали значно більших висот, досягаючи неба у вигляді молитов. На площі, в молитовних палатках, церквах, будинках культури, по домівках Бог стимулював шукати відповіді на ці молитви в уже висловленій Своїй Волі. Кожен реформіст намагався знайти заснування віри в Біблії, щоб упевнитися в Божій підтримці. А теологія, як перша із наук (оскільки лише з неї витікає філософія як така) є і найбільш практичною, бо віра не існує без прояву. Як християнин вірить, так і повинен діяти. Віра революційна.
Майдан з давніх віків був місцем для відстоювання істинних принципів, Україна не виключення. Християни завжди знаходилися у напрузі між двома правдами “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться” (Мт. 5:9) та “Всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть” (Мт. 26:52). Особливо гостро стоїть питання, коли ти знаходишся у позиції оборони. Особисто я ще згадую, що “Бог мій щит” (Повт. Зак. 33:29) та повністю погоджуюся з думкою, що “Хто нападає на іншу людину, той нападає не лише на людину і на її право й на її гідність, але й на самого Бога”, як Творця. Тому одна із відповідей на головне поставлене питання “Чи був присутній Бог на майдані”: так, оскільки цінності, що відстоюються не є просто видумкою чи забаганкою грішної людини, вони частина Божого характеру. Відповідно реформа в інтересах Бога також.
Спостерігався особливий феномен самоорганізації без участі яскраво вираженого лідера руху. Динаміка утворення стосунків є співвідносна з роздумами про єдність Божества. Повне прийняття один одного в любові, відкритість у трикутнику Я — Ти — Він, як у “взаємопроникненості” (peri-choresis) божественних осіб. Цей термін лежить у основі вчення про Бога-Трійцю та буквально перекладається як “рух по колу”, хоровод, своєрідний любовний танець у колі. Тому як особи Божества можна помітити лише у динаміці стосунків, так і формування України у потоці бурхливих змін.
Ті дні безповоротно змінили державу, суспільство та кожного окремо. Це вогняне випробування спочатку нагріло до накалу самоусвідомлення та самооцінку, після чого під тиском обставин почалося розплавлення застарілих стереотипів, формуючи новий погляд на себе, перспективу, майбутнє. Кожен отримав можливість власноруч обрати сторону, за яку готовий боротися, за яку дійсно готовий віддати навіть життя. Як не бажало б сучасне людство бути індивідуалістами, мати “хату з краю”, та Бог проконтролює, аби це питання рано чи пізно порушилося у житті кожного. Коли “хата” християнина буде в центрі міста, він зможе дати визначення терміну “свобода”. Свобода — це бути собою, це розуміти право іншого бути собою. А це недоторканий дар Божий, закладений Творцем від початку.
Богдан Шафаренко, бакалаврант Богослов’я.