Балух В. О. Реформаційні ідеї на українських землях XVI-XVII ст. (100 протестантських діячів) : словник / В. О. Балух, О. В. Балух, В. П. Коцур ; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича ; передм. М. В. Шкрібляк. – Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2017. – 199 с.
Без сумнівів, автори книги Балух Василь Олексійович та Коцур Віктор Петрович відтворили і створили надзвичайно важливу працю, яка впливає на терени Європи, але в першу чергу на Україну, і її взаємодію із релігійними організаціями в Європі. Але насамперед, розглядати Україну як релігійну країну, тому що тема та її розкриття має безпосередній вплив на самоусвідомлення приналежності до української нації читача, і показує історико-релігійні приналежності та ідеї України, а також на церкву, як організацію.
Автори цієї книги звертають безпосередню увагу на різноманіття релігійної думки в контексті реформації, оскільки всі письменники, богослови, теологи, композитори, про яких пишуть автори, мали свої релігійні погляди та ідеї і вони мали вплив на українських землях. Безсумнівно, сучасні науковці та дослідники, коли досліджують тему реформації, то їхній погляд безпосередньо акцентується тільки на ті країни, в яких дуже активно була відроджена реформація. Це такі, як Швейцарія, Німеччина, Чехія, Англія, Франція. Проте, коли мова йде про реформаційні ідеї на теренах українських земель, то майже ніхто не звертає уваги на вплив та розвиток реформаційних поглядів в Україні. Тому українські землі та їхнє зародження реформації залишається поза розглядом. Що радує, так це те, що Віктор Балух та Віктор Коцур зробили неймовірну справу, а саме в тому, що показали діячів та їхній вплив на українські землі. І показали Україну, як важливу складову у розвитку реформації у світі.
Назва книги “Реформаційні ідеї на українських землях XVI – XVII ст. 100 протестантських діячів”. Варто зазначити, що так як назва це більш широке поняття про яке буде говорити автор, то в самому змісті очікувалася конкретика та більш детальне пояснення, чого не було висвітлено у цій роботі. Так, автори представляють нам 100 діячів, які мали свої протестантські ідеї, але майже нічого немає про те, яка саме ідея пропагандувалася і що вона у собі несла. Автори цієї праці узагальнюють всі ідеї реформації, і не виокремлюють одну чи іншу ідею. Також, було б доречно, описати в цій праці, яка має тему реформаційні ідеї, про результати або про якісь зміни. Бо якщо, це ідеї, то вони однозначно або поширювалися і мали вплив або були загашеними і знищувалися, але в будь-якому випадку з ними щось траплялось. Це відсутнє у цій роботі. Також, варто зазначити, що автори цієї книги не роблять ніякого висновку та не підсумовують свої попередні дослідження. Все ж таки, якщо це письмова праця, її необхідністю є слідування певним правилам та структурам. У цій книзі ця концепція порушена. І автори залишають право за читачем робити висновки і штовхають для подальшого дослідження цієї теми.
Також не менш важливим є той момент, що книга була наповнена різними науковими термінами. Безумовно, це вірно, бо наукова праця має своє й кодування. Але все ж термінологія в будь-якій книзі, де вона використовується має мати своє пояснення. У книзі відсутнє таке пояснення, і це робить тяжчим розуміння тексту у цілому.
Попри це все варто відзначити, що для науковців та дослідників сучасності не є основним предметом та ціллю досліджувати реформаційні ідеї на теренах українських земель. Те, що зробили автори книги повинно у першу чергу змусити нас, як українців, відроджувати справжню та істинну історію наших земель, а по-друге, змусити нас діяти і втілювати потужні ідеї, які будуть розвивати нас, як народність, як церкву і як особистість. Ми повинні замислитись, якщо ми не будемо знати своєї істинної історії, то не будемо мати і майбутнього. Сьогодні вибір залежить від нас. Кожен із нас є будівничим своєї історії і майбутнього своєї батьківщини.
Олексій Мурга, Шевчук Роман, бакалавранти богослов’я