Наш дім милосердя

У селі Нові Обіходи Немирівського району Вінницької області знаходиться благословенний куточок — адвентистський санаторій «Наш Дім».

.

Невеличкі будиночки серед лісистих пагорбів потопають у квітах, потоки гірської річки звиваються серед вікових кам’яних брил, луги з запашними квітами та цілющими травами виповнюють повітря духмяним ароматом. Тишу порушує веселий щебет пташок. У всьому відчутно присутність Творця. Якщо відвідаєте це гостинне місце, вам розкажуть безліч оповідок про Божий промисел.

Одну з історій пов’язано з купівлею землі для «Нашого Дому». Коштів не було, але Господь почув палкі молитви: послав добродія, що виписав чек з певною сумою грошей, яку, однак, можна було зняти тільки у конкретний момент. Коли земельну ділянку було знайдено й узгоджено ціну, з’ясувалося, що грошей на рахунку рівно стільки, скільки потрібно для купівлі.

Далі ще цікавіше. Попередньо на цій території були лише занедбані «кістяки»-стіни кинутих напризволяще будинків, що колись призначалися до евакуйованих із зони відчуження «чорнобильців». Не маючи необхідної освіти, організатори санаторія наймали будівельників із села, проте робота просувалася дуже повільно. І коли одного дощового дня будівничі не з’явились на роботу, брати та сестри, не гаючи часу й спитавши Божого благословення, попрацювали самі. Результат був приголомшливий: за день вони зробили більше, ніж будівельники — за декілька. Стало ясно, що майбутній санаторій — особливе місце, де повинні трудитись посвячені люди, а Господь виповнить будь-яку нестачу вміння. І виповнює: кожен, хто працює тут, відчуває особливу відповідальність перед Господом за виконання свої х обов’язків.

Метою роботи цієї установи є комплексне — фізичне й духовне — оздоровлення людини. Сюди приї здять люди з різними захворюваннями, й усі вони отримують полегшення. Все це можливо завдяки простим методам зцілення: сонцю, повітрю, воді, масажу, лікуванню травами та здоровому харчуванню. Гостей «Нашого Дому» вражає увага персоналу до ї х потреб. Кожна зустріч пацієнта з лікарем чи інструктором починається з молитви про те, щоб Господь з перших хвилин керував процесом лікування. Відвідувачі санаторія — не тільки адвентисти, а представники різних віровизнань. Дуже цікава реакція так званих «невіруючих» людей на молитву: Дух Святий торкається сердець, і більшість з них плаче, психологічно «розкривається», даючи можливість Богу здійснити чудо зцілення в ї хньому житті. Усе це навіть у комплексі не дало б таких результатів, якби головним лікарем не був Господь.

Ось деякі з багатьох прикладів чудесних одужань. Коли Іван був ще хлопчиком, то страждав на напади бронхіальної астми, мав затримку фізичного розвитку. Після лікування в санаторії стан його здоров’я покращав, а напади астми припинилися. Зараз цей юнак двох метрів на зріст навчається в університеті на кафедрі фізичної культури та спорту.

Семирічний Ігор хворів на цукровий діабет інсулінозалежної форми. Шляхом здорового харчування та лікування в санаторії дозу інсуліну було зменшено майже втричі.

У Галини Степанівни ревматої дний артрит — до санаторія її привезли майже нерухому. Піклування про неї взяла на себе головна лікар. Молитви, дослідження Біблії (пацієнтка є неадвентисткою), дружні бесіди, здорове харчування та масаж дали результати: з перших днів жінка відчула полегшення і почала самостійно пересуватись кімнатою, а ще через декілька діб інші пацієнти зустрічали її на ґанку дружними оплесками. До кінця заї зду вона почала виходити на невеличкі прогулянки. Наступного року Галина Степанівна знову з’явилась у санаторії, але вже з чоловіком, якому сама робила масаж. Порадувала медперсонал тим, що навіть може бігати. І таких випадків море.

Щосуботи у відпочиваючих є можливість відвідати богослужіння у «санаторійнім» храмі. Побувавши на зібранні, відчувши на собі любов Ісуса Христа, багато хто з них заявляє про своє бажання знайти церкву в рідному місті. В одному заї зді була «невіруюча» жінка, юрист за фахом. На прощальному вечорі вона розповіла: коли збиралася в дорогу, подружки підсміювалися: «Пильнуй, аби віруючі тебе не „втягли“!» Свою історію ця юристка завершила фразою: «Вітаю вас! Я майже „ваша“!» Ясно, що дорога до Христа не буває короткою і простою, а пройти з Богом треба через усеньке життя… Проте й за такі моменти духовного просвітлення відвідувачів «Нашого Дому» Господеві належить хвала.

У світі санаторії в, організованих адвентистами, біля десяти, і два (!) з них знаходяться в Украї ні. …Молюся, щоб кожна громада нашої церкви стала домом милосердя й допомоги.

Автор: Ірина Радецька