Капитан Закарпатья

14-01-2011, комментария 4 Просмотров: 1 128

d0b8d0b7d0bed0b1d180d0b0d0b6d0b5d0bdd0b8d0b5-259Когда мы выезжали в Закарпатье, уже не было билетов обратно на восьмое января. Пришлось брать на шестое. Я огорчилась и спрашивала: «Зачем так решил Бог?»

О Закарпатье можно писать много: красоте гор, поросших елями, горных реках (эта вкуснейшая вода течет в водопроводе), гейзерах, водопадах, замках и крепостях.

Но мне хочется рассказать о семье, которая никогда не знала и не слышала о нас, но приняла как родных.  Правда, опыт гостеприимства у них большой: здесь бывало много почетных гостей из-за границы, президентов церкви. Хозяева радушные, есть все удобства. Проживает эта дружная семья в Ильнице Иршавского района — наибольшем украинском селе с десятью тысячами жителей.

d0b8d0b7d0bed0b1d180d0b0d0b6d0b5d0bdd0b8d0b5-256

d0b8d0b7d0bed0b1d180d0b0d0b6d0b5d0bdd0b8d0b5-2471

d0b8d0b7d0bed0b1d180d0b0d0b6d0b5d0bdd0b8d0b5-198

Лучший в Закарпатье трехэтажный молитвенный дом строили всей общиной. Адвентисты Ильницы — люди состоятельные: владельцы автозаправок, транспорта, магазинов. Секретарь общины — бизнеследи, занимающаяся цветами — на новогоднее служение подготовила для церкви цветочную композицию в размер стола. В общине 300 членов и еще 300 детей и молодежи.

В селе есть традиция: выпускники школ идут по церквям, и священники дают им благословение. Адвентистская церковь пользуется наибольшей популярностью: здесь для выпускников готовят особую программу, выступления, дарят литературу.

ХОЗЯИН

Дед Ивана Федоровича Капитана был греко-католиком. Стал читать Библию и обнаружил много несоответствий учению церкви, в частности, о субботе. Создал группу по исследованию Библии и задавал вопросы священнику. За это был изгнан из церкви, но купил себе Библию и продолжил ее изучать. Когда семье остро нужны были деньги, домочадцы предложили ему продать Библию, но он продал теленка.

Иван Федорович — верующий в третьем поколении. Мастер на все руки: объездил в поисках заработка весь Союз. Рубил лес на Севере. Домой приезжал на три месяца: для «субботников» работы не было, а ты не работаешь больше трех месяцев, вызывают в сельсовет как тунеядца.

Сам себе построил двухэтажный дом, мастерскую по ремонту автомобилей (к нему охотно едут на ремонт). В гараже стоит церковный автобус, на котором Иван Федорович — старший пресвитер — возит по выходным в соседние села евангелистов и молодежь с литературой. По приглашению соседей возит духовой оркестр — 30 человек молодежи — в Ужгород, Мукачево.

Поет в хоре, в котором 40 человек, пишет статьи в газету «Світло твого життя». Помогает бедной семье… Легче перечислить, чем не занимается в церкви. Вместе с племянником выкупил часть школы. Хотят выкупить всю и открыть спорткомплекс для молодежи.

ХОЗЯЙКА

Мария родом из Виноградово, в 30 км. от Ильницы. В детстве ее увозили на усыновление в Ленинград к бездетному дяде. Не захотела, вернулась. Красавица Мария часто гостила  у родственников в Ильнице. За ней ухаживал молодой человек. На дальнего родственника Ивана не смотрела. Но когда Иван стал проявлять знаки внимания, Маричка не устояла.

Был случай, когда Иван врезался во что-то, так что металлическая фигурка оленя с капота «Волги» отломалась и потерялась. Все шутили: «Олень убежал». Правда, через время оленя ему вернули — кто-то нашел.

Мария веселая, доброжелательная, прекрасная хозяйка: везде порядок (большой огород, корова, цветники), со вкусом оформлен дом. Нам посчастливилось питаться разносолами из продуктов, выращенных и приготовленных ее руками.

В прошлом году дети подарили посудомоечную машину. Сначала огорчилась, пришлось переделывать кухню. Теперь довольна: «Так посуду руками не вымоешь», говорит. Дети и внуки не чают души в родителях и дедушке с бабушкой. Они для всех находят время и внимание.

ДЕТИ

Когда старшую дочь отдали учиться играть на скрипке, в церкви недоумевали: до нее все учились играть на фортепиано. Сейчас она преподает в музыкальной школе, где большая часть учащихся — адвентисты. В церкви создан ансамбль скрипачей. У нее два сына.

d0b8d0b7d0bed0b1d180d0b0d0b6d0b5d0bdd0b8d0b5-268

Неле 21 год, работает экономистом на адвентистском предприятии, четыре года водит машину с правами (а вообще с детства), входит в редколлегию газеты «Світло твого життя».

Младшей Яне восемь лет. В школу пошла в пять, чтобы поддержать своего племянника. В классе из 28 учащихся шесть адвентистов. Учится играть на скрипке. В церковном ансамбле «Эдем» поют дочери и племянник Ивана Федоровича. Без этого ансамбля не обходится ни одно торжественное служение и свадьба.

В советское время была популярна песня «Там живе Марічка…». Теперь я знаю это место. Капитан Иван Федорович уверенно ведет семейный и церковный корабль вперед.

Получила ответ, почему Бог не дал побыть еще два дня в Закарпатье. Вернувшись домой, мы позвонили и узнали, что так только мы уехали (при нас погода была великолепной), полил дождь, который продолжался двое суток, и приехали гости из Волыни.

Нина Олефиренко

 

От наших спонсоров:
Нужна заправка? Кончился тонер или чернила? НЕ беда! Заправка картриджей в Киеве доступна как никогда. Компания "Ксион-сервис" заправит ваш Canon, HP, Xerox, Samsung и многое другое. 

Рубрика: Искусство, Образ жизни, Опыт с Богом, Семья, Церковь и общество

Комментарии (4):

  • Валентина

    |

    Я очень рада,что есть такие люди,которые любят Бога и показывают это не только на словах.но и на деле.Божьих вам благословений.


  • bileyta

    |

    РОЗДУМИ СЕЛЯНИНА ПРО ДУХОВНUСТЬ ТАЙ РЕЛІГІЮ
    Так ся повело межи нами, ош рахуєме релігійнов тоту сільську вать городську чилядь, котра щиро, може й по привычці регулярно ходить у свою цирьков. Исе касаєся лише й лише церков, а дом?в молитв. Про ”домы” тай люди в них — окрим?шня тема. Мої, б?лше ги пятдесятр?чні наблюденїя за людьми й дїйствіями, як за границями так и по вшитк?в Оукрайині, давуть ми право дашто вповісти шановному читалникови.
    Перша и дуже малинька часть так званых релігійных люди співать на крилосах, мавучи, вать ни мавучи до того природный дар – голос тай музикалный слух. Оті люди духовн?сть тай релігійн?сть у селах тай вареши створюють. Друга — б?лша часть — ?смиренно? простоює ”Службу”, тай малинько дашто співать — тото што знає. У повалн?в б?лшости случай?в зміст, призначення сп?ваного тай другых дійств не розуміє нитко. Ота часть люди и ж?н з ?розумним и смиренным? видом ?колінопреклонні? у кульмінаційн?в части Літургії, ?осіняють себе хрестом? (хрестяться) коли вто роблять тоті што знавуть, коли тай кілко раз треба. Тко як знае сповідавуться, б?ють поклони у великий П?ст, чесно кладуть гроші в церковну буксу, на таріл, вать дарувуть ?обы всі чули? на церковні потребы. Купувуть, запалювуть тай ставлять свічкы за померлих родичів и нищых. Пишуть на папіриць из дек?лькома гривнями вать рублями померлих родичів, платять гроші за панахиды, ”Савтырі”. Несуть до церкви домашньоє вино на причастя тай білый хліб для доры, хліб, білу муку вать пшеницю на парастас. Дуже ревностні й вірні ходять з ?ковроша? вать из ?бабинця? кажду неділю тай сято причащатися. По ”службі” (у єдных вірник, у другых прихожанин), кить має што вповісти, выступить межи членами чоловічої части громады та послухать другых, вать сам з розумным видом пиля церкви потолкує, не так на богословську тематику, кілько про текущый політичный момент у світі, селі чи городі, про строительні роботы пиля церкви. У тих ?диспутах? вать монологах котрі створювуться активними членами громады, майже ни беруть участь жоны. Дале, переповнений власної самоповаги до учиненої ним у неділю духовної роботы, релігійный чоловік иде дом?в полуденковати, а вать у буфет, котрых у сись час є доста при путях, на пиво.
    Дивна суть нашого сонливого слов?янського життя полягать у тому, ош мы вшиткі живеме у полоні такых релігійніх тай поліичных міфів, ги кой дивный сон. Придумали тоты міфи, лише для білої расы, з конкретнов цілив представникы єдного сірого племени з своими помощниками. В дійсности ”учинили” они тоті Завіты и Посланія ни дуже давно — менше 300 років тому назад, а ни товды коли нам твердять офіціално. Зазомбовані хрістіяни чомусь ни звертавуть увагу на словниковый запас мови авторів ”писаній”, котрі жили за релігійнов легендов білше 2 тисячі років тому. Ни вдумувуться и ни звертавуть вірникы увагу на спос?б выкладу змісту творів у зборнику, котрый відносно нидавно назвали ?Біблія?.
    Про добре знані каждому слова — ?релігія?, ?духовн?сть?, ?віра? типиркы є океан написаных міфічных історій. И кажда з них претендує на абсолютну істину. Провто, лиш спостережливый розум читача из того цунамі міфів може вхопити мізер реалій.
    Зазомбованый розум майщирого хрістіянина николи не сприйме просту істину – як ото ниграмотні кочовики в пустелі тай рыбаки знали як написати завіт и євангелия, а високоосвічена людина Ісус Христос, котрий знав декілька мов ни написав нич? К?лько є справді євангелій і чому ми мусеме знати лише про чотыри?
    Нашто западным світом были вчинені хрестові походи на Восток (и на нас у тому числі) з мільйонами смерти за померлим Христом, унь через тисячу двісто років и яка была истинна ціль тых поход?в ?
    Туй і крыєся величезна тайна для зомбованого хрістіянського розуму. Страшно стає уд поглибленого знайомства з історією хрістіянства — про всепоглощающый огинь священної інквізиції, поголовне вырізання старых и малинькых у прямому смислі слова, хрістіянською католицькою церквою народу альбігойців и катар.
    Тым паче, у даний час мош буде вчути уд майщирых хрістіян лише ненависть тай ?скрежет зубів? за слова, що останній руководитиль ордену Тамплієрів Жак Молье, котрого безвинного спалили на огни при існуюч?в буллі Папи Інокентія ІІІ про зняття з нього вины. Штось заговорило в папі-вбивцьови, адже Жак був онуком Радомира (Ісуса Христа – світлого ієрарха дуже высокого уровня).
    Нитко з хрістіян не задумається, чому у католицьк?в Західній Європі популярний культ Марії ? Насправді Марії-Магдалины, дружини Радомира (Исуса Христа). Її також вбили католики. На південному заході Франції є каплиця на місті її захоронення побудована у 12 столітті.
    Чому хрістіянською церквою середньовічний відголос реального культу Марії-Магдалины, мечом і огньом переведений у дивный євангельськый міф ? Насправді мати Ісуса Христа – Марія мала двох синів (Радана й Радомира), що пудтвержено десятками художньых полотен и скульптурами майстрів середньовіччя. Тым художникам тай скульпторам было намного б?лше знано про діла 200-300 річної давности, ги нам.
    За донесення до люди сих спрятаных уд людства фальшивыми ісТОРИєю та релігіями истин поплатилася своим житьом світлый ієрарх Світлана Левашова 10 листопада 2010 року.
    Подам накурто й безпристрасно не ?влізавучи? глибини етимології к?лькох сл?в и много чого стане ясно. Сисі словосполучення приватизовали и дуже й дуже люблять употребляти тай гошитися ними вшиткі церковнослужитилі. Слова ?духовна людина? на наш язык из старослов?янського перекладаться як дух овна, ват — чилятко котров оволодів дух барана — твари послушної, тупої, прото страшно коравої. Хытрі ?вчитилі-пастухы?, около 800 рок?в тому, придумали тото словосочетаніє тай забили го у свідомість маленькых дітей дітей, бо дорослоє населення ?віри? — відичного світогляду Європи было урізано та спалено.
    Цирьков (духовн?сть) дух барана в чилядині розвивать каждый раз, к?лко контактує з своими овнами. Ритуалы по муштрованю духа барана в людині построєні на основі церковных Устав?в, котрі у свою очиридь привласнені з магічных ритуал?в разных окультных реліігій попередників хрістіянства. За вту роботу з попами имилася вжек и ни советська ошкола. Кромі того, хрістіяни тепер завели собі власный позацерковный обряд – колективноє читання Псалтиря — собрания юдейськых пісень –псалмів, котрі були придумані юдейськими писаками і за своїм змістом призначені як воєнні й ритуальні – лише для євреїв. Хотя треба уддати довжноє русинськым попам-просвітитилям – через колективноє читання Псалтиря, они привчали люди до славянської грамоты у час тоталної мадяризації в конци ХIХ стор?ччя. Но типирь русины роблять так, ги у оукраинськ?в приказці ?Застав дурня Богу молотися, так він лоба розшибе?, и думають што ото їхнє. Но ото не – їхньоє і не для них. Такым чином они нічого не усвідомлюючи своими колективными співами давуть свою енергію життя сірим газдам ?князям мира сего?, про котрых говорив Радомир. Релігійні люде з душов барана спос?бні пасти, плодитися, і давати своє житя для насиченння жадных утроб церковных ?пастухів? — через войни й походы, а при стрічі з иншим мировозренієм битися з ним чолами ?на смирть?, сим доказувучи истинный смысл слова ?релігія? — насильницькый розрыв єдности (ліги, спілки, союзу людей). Исе было пудтвержено и зреализовано першыми воєнными хрестовыми походами, воєнным насилницькым ?хрещенням-інтервенцією? грецької релігії на Київську Русь, інквізиційов тай ушиткими войнами котрі людство робило з участив и благословенійом служителів своих церков.
    Релігія — зомбуючоє й популярноє тепирь слово и было штучно придумано у XV-ХVI стор?ччу вмісто слова ?віра? — (знання первинного світла), з котрим світлий ієрарх Радомир знайомив зомбованих галатів-юдеїв сучасного Стамбула (Єрусалима, в тот час). За обновлення віри він був позбавлений життя (принесений в жертву Єгові на юдейський пейсах), а його вчення знищено. Уривки з вчення Радомира безпощадно пофальшовані на користь візантійської (грецької) релігії — культу Діонісія, котру пізніше в середньовіччя назвали хрістіянством. Що дало грецьке хрістіянство нам – слов?янам — за декілька століть? Воно дало нам релігію – роз?єнання народу на десяткы релігійных конфесій. Чим ми стали ліпшыми ?
    У наш час, коли релігійні громады наповнилися й переповнилися ”сятов духовностив?, на чолі з молодими випускниками ”духовных” семінарій, академій, они вже не видять пиля себе нич кромі будівництва и фізичної діялности. Тому з заповзяттям имавуться за стройку й перестройку храмів. Напрочуд активні керівники громад хотять обы другі увіділи їх роботу на ?духовн?в ниві?. Стройку видко далеко и вшиткым, а їх духовн?сть ньит. Первоє — на очох, другоє — глубоко в души каждого ?овна?. Сучасне хрістіанство творить культ не силы духа, а культ людської вади – гордости у членів громад та нищення спадщины предків — того, що стройили не они.
    З болив у серцю пишу сисі рядки про ілницьку греко-католицькоу громаду. Ймовірніше з майліпшых ?духовных? строительних думок; може й и завто; може за указков церковних власти громада знищила послінню в Оукрайині памнятку світового класу, котра напряму заперечовала й выкрывала брехливу суть офіційної ісТОРії про гибы то двотисячор?ття існування хрістіянської церкви.
    Ото быв барел?єфный напис дати строителства першої ілницької культової споруди. Напис мав такі цифри й букви А797D, котрі містилися в крузі, котрий символізував культ Сонця. Согласно існуючых на сись час способ?в прочитання й переводу сього знаку такоє. Буква А означає слово ?АNNO? — року 797, ?DOMINO? — царювання сонячного дому (Радомира) Христа. У наш ?веселий час — так бы боржі хосен? майпростішоє вырішення громадов Ілницької ГКЦ сього дивного питання — знищити пам?ятку, обы ни мозолила очи і любопытні не задавали собі лишньых вопрос?в. У тому што сталося виновата вся громада и автор у т?м числі.
    Туй я вкажу лише два варіанты мойих высновк?в, про котрі читач най задуматься сам.
    І. Пам?ятка вперто свідчила — в к?нці XVIII ст., щи за час?в єпископства Андрея Бачинського не была прийнята, як офіційна у всьых сферах житя, нова на тот час Скалігер-Петавіуса історична хронологія.
    Согласно типир?шньих, хронологічних мір выпливать — споруда була побудована через 797 років з дня народження (Радомира) Христа. Тому громада має у 2012 році сятковати 1215-річний ювілей храму – найстарішого на Оукрайині. А сесе не позволить нитко.
    З сього выплывать слідуючоє – напис був выготовлений задовго до часу союзу вшиткых хрістіянськых церков з світовым сіоніським єврейськым союзом під керівництвом Теодора Герцеля, котрый заключався у про перекроюваню, фальшування правды и створення нової власної ісТОРії, тотальноє нищення згадок про многотисячолітньоє існованя світової слов?яно-арійської імперії. И за якыхось 300 рок?в ”робота” была ”вчинена” величезна. Обы сы читатиль ни чудовав про вышенаписаноє, то приведу малиньку аналогію – у 1950-80 рокы. За якыхись 30 рок?в, розумом лиш писатил?в-фантаст?в быв утвореный казковый віртуальный світ – пласт знань неіснуючого світу в котрому было охоплено своє видіння мікро й макросвіт?в а также всі соціалні й економічні вопросы житя неіснуючых цивілізацій.
    Но як видиме у Iлници опставався знак неушкодженим більше двісті років по прост?в причині, она была захудалоє й бідноє село в передгір?ї збоку торгових пут?в. По смерти Бачинського, туди мало тто из змадярщених церковних чиновнтк?в навідувався.
    ІІ. Памнятка кораво свідчила і была твердов опоров того, щто Радомир (для хрістіан Исус Христос) народився у 1053 році, ранком ?НА ЗАРЕ?, на своїй слов?янській батьківшині, в родині высокого світлого ієрарха, котрий носив титул Бога, а не в казковій пустельній Палестині від непорочної діви та духа святого. Тото што имня ”Радомир” было популярным и у нашому краю пуд Карпатами свідчить запись такого имени у Королевському Евангелії XV cт., вать правилніше 410 року.
    Рожденство Радомира (Христа) підтверджуєся астрономією, самими євангеліями, скульптурами старих західних храмів і хоча б хрестовими походами. У хрестовых поход?в была своя страшна розбійницька ціль – різати й палити всіх на свому пути, тко не їх віры. У нормального чилянняти возникне вопрос — невже хрістіяни спали тай спали, а потому, раз… тай через 1210 років догадалися (і дуже ?вчасно?), ош треба визволяти гроб Исуса Христа, ни з того ни з сього, так скоро ся догадали. Они в Єрусалимі й побували, але не в тому котрий нам рекламують тепер. Исе переконливо доведено науковими досдідженнями ізраїльських археологів (хлопці там нич ни найшли!) тай реальними пам?ятками Стамбула.
    ІІІ. Памнятка кораво свідчила про вто, што єпископ Бачинськый не сприймав всерйоз, насилу втовкмачовану у тот час Римом, Скалігер-Петавіуса історичну хронологію про дату народження Радомира (Исуса), кить дозволив зробити такий барел?єфний напис на церкви, про котрый він точно знав. Кромі того єпископ не хотів засилати на навчання до Риму русинських хлопців на священники (публікація в журналі Благовісник), бо прекрасно знав про міру переорієнтації свідомости выпусників, тов секретнов технологійов навчання котров добре там володіли.
    P.S. Пояснення для ?богобоязненних и богобойных?. У далек?в давнині титул Бога мали світлі ієрархы ВІРИ, котрі мали надлюдські можливості. Сись титул, у тоты часы, мав для людей зовсім иншакоє значення, ги малозрозумілоє и насилу втовкмачуваноє рядовому хрістіанину (моно ци) багатобожжя – (Іяхава, Ягве, Елл, Еллогім, Єгова, Савао(ф)т — єврейські), Господь – власник череди (Гас Пад — давньоіранське), Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий — новоє хрістіянськоє, чисто східнослов?янськоє. Но сесе окремішня дуже інтересна тема.


  • Максим Балаклицкий

    |

    bileyta,

    дякую за цікавий допис

    думаю, наші читачі будуть подивовані, бо більшість з них уперше бачитиме текст русинським діалектом

    щодо тез Вашої статті

    — рівень розуміння служби в протестантських церквах далеко не такий формальний, як прагне то показати автор. рекомендую відвідати хоча б Ільницьку громаду адвентистів сьомого дня, щоб у тому переконатися

    — у великій Україні жони становлять найактивнішу частину громад усіх напрямків християнства

    — абсолютна більшість відомих мені протестантів ніколи не споживає алкоголь, не тільки після богослужби

    — що таке сіре плем’я? натяк на євреїв, чи що?

    — намагатися спростувати дані світової бібліїстики, археології, історіографії на підставі довільного тлумачення НАРАЗІ НЕІСНУЮЧОГО напису на церковній стіні — все одно, що заплющити очі й проголошувати, що погасло сонце. шановний bileyta, поцікавтеся, як юдеї, християни та мусульмани — разом близько двох мільярдів осіб — визначають вік біблійних текстів Старого й Нового завітів. 70 років нам вішали комуністи лапшу, а виявилося, що тільки комуністи ошуканими й залишилися

    — звідки інформація, що Ісус знав кілька мов? відомо, що євреї завжди були космополітичним народом, де навіть раби знали декілька мов (див., напр.: Александр Тарасенко. Еврейская миссия в эпоху Второго Храма // Богословские размышления (Одесса). 2012. № 12. С. 84-97. замовити журнал: http://reflections.e-aaa.info)

    К?лько є справді євангелій і чому ми мусеме знати лише про чотыри?

    пане bileyta, такі питання соромно висловлювати в статтях. їх треба виясняти для себе не через пресу, а читаючи пристойні книжки з профільних дисциплін. відомо багато євангелій, а от чому до канону допущено чотири — так питання буде коректніше сформульовано

    Нашто западным світом были вчинені хрестові походи на Восток (и на нас у тому числі) з мільйонами смерти за померлим Христом, унь через тисячу двісто років и яка была истинна ціль тых поход?в ?

    Христос не тільки померлий, а й воскреслий. причини хрестових походів докладно проаналізовано в сотнях серйозних праць. незнання їх не дає Вам права публічно полоскати християнство. чому Ви не згадуєте про доброчинство християн, американську Конституцію, відміну англійськими християнами работоргівлі, захист ними прав людини? християнство — не тільки хрестові походи. до того ж за хрестові походи навіть римські папи публічно вибачалися. а от чи здатні аналізувати свою ідеологію неоязичники типу Вас, несхоже. тільки хизуєтеся своїм невіглаством

    — середньовічні художники малювали багато що — привидів, однорогів, драконів тощо. виходить, усе це також існує? будьте послідовні

    — bileyta, чи не досить скандувати про насильства? по-Вашому, язичництво є білим і пухнастим? і звідки Ви взяли, що вбивати погано? про се тільки «єврейська» Біблія говорить

    — наведіть хоча б один притомний документ, який доводить, що Єрусалим і Стамбул колись були одним містом. не виставляйте себе на посміховисько

    — Радомир — слов’янське ім’я, яким, по-Вашому, мав називатися єврейський Христос? чи не дивно?

    Що дало грецьке хрістіянство нам – слов?янам — за декілька століть? Воно дало нам релігію – роз?єнання народу на десяткы релігійных конфесій. Чим ми стали ліпшыми ?

    воно об’єднало народ, у світлі християнства було створено Київську Русь, величну культуру, слов’яни увійшли до міжнародної сім’ї народів. а конфесійний поділ стався набагато пізніше. знову ж таки, сама постановка питання «чи стали ми ліпшими людьми» — суто християнства, не язичницька, де кожний народ має своїх богів, завдання яких — його охороняти, а не виправляти

    споруда була побудована через 797 років з дня народження (Радомира) Христа

    усі попередні тези, на яких вибудувано цей висновок, є хибними.

    — це, по-Вашому, Теодор Герцель (1860-1904) мешкав 300 років тому? нема чого додати…

    Исе переконливо доведено науковими досдідженнями ізраїльських археологів (хлопці там нич ни найшли!)

    ну, знаєте, одна справа — знахідки, інша — їх тлумачення. то автор бере євреїв у союзники, то твердить, що їхній Бог — не для слов’ян, і т.д. чи не дивно було б, якби юдеї спішили тлумачити свої знахідки на користь християн? а от що біблійна археологія, розроблювана протягом сотень років науковцями різної світоглядної орієнтація, підтвердила історичність біблійних книг — це незаперечний факт


  • Милена:-)))

    |

    Чи є повага у людини до інших,коли пише на своєму діалекті,який не знають інші люди? Есть ли уважение у человека к другим ,пишущего на своем диалекте,который не знают другие? Вот к чему приведет Закон о региональніх языках.Может нам выучить все языки и диалекты мира?
    Если живем в стране,где государственный язык -український,то давайте будем писать на нем.Я могу на своем,подольском диалекте написать.Но,уважая других,я пишу на том языке,на котором мы здесь общаемся.
    У человека предвзятое отношение к христианам.Но это УРОК и для нас,адвентистов.Мы должны быть мудрыми и не наступать на грабли религиозной и догматической гордыни,которыми пораженно наше церковное общество.Догмами не каждого человека переубедишь в том,что христианство -это тот путь,который нужен абслютно каждому человеку,но любовью,пониманием возможно


RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитировать) - выделите текст в окне курсором и нажмите одну из кнопок форматирования. Более подробно об этом читайте на странице "Помощь".
Если Вы желаете исправить свой комментарий или удалить его - напишите нам в редакцию.
Запрещается размещать комментарии через прокси-сервера, с целью скрыть свои данные.
Запрещается размещать комментарии с использованием множественных фиктивных имен с целью создать видимость участия в обсуждении группы людей. Постоянные псевдонимы допускаются.
Запрещается размещать в комментариях URL ссылки на статьи, размещенные на сайтах враждебных к Церкви АСД или призывающих к расколу, независимо от изложенного там материала.
Если, по Вашему мнению, какой-то комментарий является оскорбительным или унижающим Вас или Ваши религиозные верования, или является таковым в отношении других читателей - напишите нам в редакцию. Мы рассмотрим этот вопрос, и если нужно, примем меры.
© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2017
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH. Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)
или с мобильного: Life (093) 50-157-80, МТС (066) 707-000-5, Киевстар (098) 707-000-5.