Тетяна Дейна. Соціальні новели
— Андрію, ти вдома? — двері рипнули за дружиною сьогодні якось особливо болісно полоснувши груди. Був ранок. Андрій прокинувся, але вставати не квапився. Якась нудьга навалилася й придавивши, не давала навіть ворухнутися. В такі ранки, коли дружина поверталася з нічного чергування в лікарні, Андрій завжди намагався зустрічати її сніданком, поцілунком, якимись жартами, безтурботно роблячи вигляд, що все в них гаразд, а він дуже радий її бачити, скучив за нею. Йому так хотілося бути щасливим! Тож хоча б ілюзія щастя, якщо не щастя, а чому б ні?
— Ти чи захворів, чи що? — дружина вже стояла в дверях їхньої спальні й пильно дивилася на чоловіка.