Рецензия на книгу «Классовое лицо современного сектанства»
- Повний бібліографічний опис джерела та кількість сторінок.
Автор книги: Клибанов А. И.
Книга: Классовое лицо современного сектанства. Ленинград: Прибой.
Дата написання – 1928р. – (106)с.
Назви сект які згадуються у книзі: Баптисти, Євангельські християни, АСД, П’ятидесятники, Молокони, Духобори, Хлисти, Скопці,
- Коротке резюме з прочитаного матеріалу.
– Яка головна ідея, яку розвиває автор?
Автор прагне довести, що релігійні секти в СРСР є соціально зумовленим явищем із чітко вираженим класовим характером. На його думку, вони історично пов’язані з заможними верствами та куркульством і можуть виступати як ідеологічна зброя проти радянської влади ( с. 5, 12–13).
— Наскільки актуальною є тема чи проблема, що розглядається?
У 1920-х рр. питання релігії та сектантства було надзвичайно актуальним, адже радянська влада формувала нову атеїстичну ідеологію, а численні протестантські, баптистські, адвентистські та інші громади активно існували в країні.
«У сучасних умовах питання сектантства надзвичайно актуальне, бо воно пов’язане з ідеологічною боротьбою в селі» (с. 4).
— Які цілі ставить перед собою автор, якою є читацька аудиторія?
Мета Клибанова — викрити соціально-політичну роль сектантських рухів, показати їх як потенційну опору контрреволюції та ідеологічного ворога соціалізму.
Читацька аудиторія — передусім партійні діячі, агітатори, студенти вишів, комсомольці та всі, хто мав вести ідейну боротьбу з релігією.
Простий народ, але в основному та частина яка на стороні влади.
«Наше завдання — викрити соціально-політичну роль сектантських рухів…» (с. 3).
– Яку позицію займає автор?
Клибанов займає послідовну марксистсько-ленінську позицію, розглядаючи сектантство як класово ворожий феномен.
«Лише застосовуючи марксистсько-ленінський метод, можна правильно зрозуміти природу сектантства» (с. 9).
– Проти якої позиції виступає?
Він виступає проти будь-яких спроб представити секти як мирні, аполітичні чи корисні для суспільства релігійні рухи.
«Не можна вважати секти мирними і аполітичними: вони є формою боротьби проти радянської влади» (с. 12).
— Наскільки успішно автор справляється з поставленим завданням?
З погляду ідеології свого часу — досить успішно. Він використовує факти, порівняння, статистику, історичні приклади, які логічно вплітає в загальний висновок.
«Факти, наведені з історії сектантства, ясно показують його класову основу» (с. 28).
— Чи досягає він своїх цілей?
Так, автор досягає своєї мети: доводить, що сектантство не можна розглядати нейтрально, а треба вважати політичним і соціальним явищем.
«Дослідження доводить: сектантство не можна розглядати нейтрально, воно завжди має політичний характер» (с. 27).
— Наскільки широкою/вузькою є розглянута проблема?
Проблема розглядається доволі широко: історія сектантства, віровчення, діяльність до та після революції, порівняння з Заходом, робота з молоддю.
«Ми розглянемо історію сектантства, його віровчення, сучасну діяльність і порівняємо із Заходом» (с. 15).
— Наскільки об’єктивним є автор?
Об’єктивність відносна: праця написана в межах жорсткої радянської ідеології, тому автор не враховує духовний чи культурний вимір релігійних рухів, а зосереджується лише на їхній класовій і політичній ролі.
«Будь-яке сектантство є ворожим радянському ладові» (с. 29).
— Чи зазначає він рамки свого дослідження?
Автор зазначає межі аналізу: зосереджується на сучасному йому сектантстві в Росії та СРСР, роблячи паралелі із західними течіями.
«Увагу зосереджено на сучасному сектантстві в СРСР, роблячи лише короткі порівняння із західними країнами» (с. 7).
— Чи не присутні у роботі упередження, суб’єктивні уподобання?
Так, у роботі присутні сильні ідеологічні упередження. Релігія розглядається виключно як залишок експлуататорського минулого.
«Секти — залишки експлуататорського минулого, які необхідно викорінити» (с. 31).
— Наскільки зрозумілою є мова автора, чи відчувається логічна
послідовність у викладі?
Мова зрозуміла, стиль доступний, аргументація логічна, хоч і з виразними ідеологічними кліше.
«Ми повинні просто й доступно пояснити масам класову сутність сектантства» (с. 10).
— Наскільки надійною й достовірною є запропонована автором інформація?
Дані, наведені автором, часто достовірні, проте подані вибірково і з коментарями, які підпорядковані загальній ідеї класової боротьби.
«У роботі наведені статистичні дані та приклади з конкретних сіл і міст» (с. 40–45).
— Чи не припускається автор неточностей, неакуратного цитування тощо?
Неточності незначні, проте цитування релігійних джерел часто спрощене, а інтерпретація однобока.
«Сектантські проповіді цитуються лише в тій мірі, щоб показати їх класову суть» (с. 33).
— Про що свідчать виноски?
Виноски використовуються як допоміжний матеріал, але теж у межах радянської традиції — здебільшого для підтвердження марксистських висновків.
«У книзі використано матеріали радянської статистики та праць класиків марксизму-ленінізму» (с. 92, виноски).
- Оцінка прочитаного: ваш відгук про книгу.
Книга Клибанова є цінним історичним джерелом, адже відображає радянське бачення релігійного життя у 1920-х рр. Вона допомагає зрозуміти, як формувалася офіційна політика щодо церков і сект.
Водночас сьогодні ця праця сприймається як ідеологічна і має обмежену об’єктивність. Вона цікава більше не для вивчення самих сект, а для розуміння радянської критики релігії, її аргументів і риторики.
Мій висновок: книга буде корисною для істориків, релігієзнавців і всіх, хто досліджує радянську добу. Для сучасного віруючого читача чи для людей, які прагнуть зрозуміти духовний світ сектантів, вона навряд чи дасть глибоке уявлення — радше покаже, як влада боролася з релігійними рухами.
Богдан Мирченко, бакалаврант богослов’я
