Наш Бог – Він Бог любові і доброти. Згадуючи свій досвід життя з Богом, хочу поділитися проявом Його милості до мене.
Сьогодні – це історії відповідей на бажання моєї душі, які я Богові навіть не озвучував, як молитовні прохання. Але, певно, це повинно тільки додати сердечної вдячності.
Якось, ще на самому початку свого християнського життя, згадується розмова з однією людиною. Пам’ятаю говорив їй про те, що я (на той час мені було близько тридцяти років) вже декілька раз був на морі, але тепер бажав би більше побути в горах.
Сказавши ці слова, невдовзі я навіть забув про ту розмову, але не забув про неї Господь. Минуло зовсім небагато часу, буквально пару місяців, і до мене зателефонував наш пастор з пропозицією поїхати на молодіжне зібрання, яке того року проходило в горах. Пропозиція була, як кажуть «гаряча», або ж «тільки сьогодні і тільки для тебе», сама ця можливість була на той час дивом, оскільки заявки на участь у цьому заході були зроблені ще півроку назад. Таким чином моя мрія неочікувано «здійснилася сама собою», можна сказати без жодних зусиль з мого боку.
Наступне диво відповіді на «молитву», яку я так, як і попередню, не виказав Богові, а просто проговорив своїм друзям…
Якось прогулюючись біля будинку керівника закладу, де ми навчалися на медико-місійній школі, дивлячись на його помешкання, я сказав, що в мене ніколи в житті не було і, певно – не буде власного житла. Але якби була можливість, то я б хотів маленький будиночок, але такий же – на два поверхи. Мріяв, щоб вранішнє сонце заглядало до спальні на 2-му поверсі. Поговорили – та й забулося… А через якихось рік-півтора я вже жив в такому новенькому будиночку. Як це сталося – це вже інша історія, але суть не в тому. Важливо те, що Господь потурбувався, хоча я скоро навіть забув про те своє бажання.
Приблизно в той же час, пам’ятаю, я озвучив мрію побути десь за кордоном. Хоча навіть не мав уявлення, яким чином вона може здійснитися? Як певно ви вже здогадуєтесь, так скоро і сталося. При всьому тому, це сталося невдовзі після того, як пролунало з моїх вуст. Мені неочікувано запропонували поїхати у відрядження за кордон. Крім того – це було місце, де на той час перебувала моя майбутня дружина! Отже, як подарунок від Господа, я отримав оплачувану поїдку за кордон, фактично для побачення зі своєю дівчиною.
Також не можу не поділитися досвідом здійснення мрії дитинства – здійснити подорож літаком. Скільки себе пам’ятаю, завжди хотів піднятися в повітря над хмари, поглянути на землю з висоти польоту…
Я не просив про це Господа, але Він, звичайно, знав мою мрію і, після того як я її озвучив друзям і, виказав сум з приводу того, що скоріше за все для мене (на той час зовсім незаможної людини) – це нездійсненне бажання. Проте я і на цей раз не здогадувався, що уже зовсім близьким був той час, коли я буду дивитися на землю з ілюмінатора красеня-літака.
Дуже цікаво, що усвідомлення того, що мої бажання здійснилися, приходило не під час здійснення, а вже згодом, коли «страсти» по виконаних бажаннях затихали. Можливо я так і не навчився розпізнавати «Божий почерк» своєчасно, бачити Його руку, яка зичливо розкривається, даючи часто не заслужені подарунки. Примітно, що здійснювалися мрії впродовж дуже короткого часу після озвучення бажання, певно щоб я міг прослідкувати взаємозв’язок: озвучене бажання і – неочікуване здійснення.
При цьому Господь завжди турбувався, щоб я мав все необхідне для життя, а іноді – аж надмір! Біблія говорить, що Своєму улюбленому Він дає навіть в той час, коли він спить, на відміну від тих, хто допізна працює, рано встає, але … без Господа.
Коли я залишав ради Господа роботу в податковій, мені говорили, що роблю велику помилку, і в мене надалі не буде грошей не те що на життя, а, навіть, щоб повернутися додому. Речі, що я нажив впродовж шести років роботи, при поверненні додому, помістилися в невеликий автомобіль мого друга типу Renault Kangoo. До того часу я мав роботу, яку щиро ненавидів, був одинаком, жив у гуртожитку…
Залишивши роботу я не просив Господа щось дати мені взамін, матеріальні думки мене не сильно турбували. Я був один, сім’ї ще не було, мене задовольняло щоб було що поїсти і де переночувати. Я ж хотів допомагати людям шляхом медико – місійного служіння. Згодом мене запросили на служіння в пансіонат зі здорового способу життя, а невдовзі я вже жив із новоствореною сім’єю (Господь подарував мені чудову дружину, а згодом і діток) у двоповерховому будинку, мав престижний автомобіль, займався улюбленою справою. Згадую слова з Біблії, які промовив колишній втікач Яків: «з одним посохом перейшов я цей потік, а тепер маю всього аж надмір».
Трохи пізніше, моя троюрідна сестра промовила до мене в розмові такі слова: «Да Игорь, втер ты всем носа». Але, насправді, я нікому нічого не хотів втирати, просто щиро бажав бути з Господом.
На кінець не можу промовчати про здійснення ще однієї мрії, якою я поділився з друзями на початку свого християнського життя. Я заздрив тим людям, які мають можливість «жити з віри», маючи на увазі пасторське служіння. Сказав – і згодом забув, але те чув Господь. І Він повів мене, повільною на цей раз, дорогою здійснення цієї мрії. Спочатку це було залишення роботи в податковій, навчання на медико- місійній школі, потім служіння в пансіонаті протягом майже 10 років, пізніше – покликання до служіння в якості місіонера у невеликому містечку. Кожен із цих кроків був підготовкою до наступного етапу на шляху, яким Господь вів до покликання на пасторське служіння.
На сьогодні я починаючий пастор, якому Господь довірив досить великий пасторський район і величезні можливості для служіння. Я на власному досвіді знаю, що бути з Господом – то найкраще, що ми можемо обрати для себе. Не бійтеся мріяти, але мріючи – будьте обережні, Господь сильний здійснити навіть найсміливіші ваші бажання, головне щоб у них ви прославили не себе, а Його.
18.12.2024
