В цьому світі багато речей можуть свідчити про Бога. Не має сенсу розповідати вам історію з чийогось життя адже історія з мого життя може так само сильно свідчити, що Господь є живим Богом та дієвим!
Мій досвід напряму пов’язаний з молитвою.
І врешті решт, як Господь навернув мене до Себе і дав сенс життя?
Господнє втручання було дуже сильним, навіть бачучи велику частину Його втручання в моєму житті, ще набагато більшу частину я побачу коли Христос на небі покаже мені як Він в Своєму провидінні стучав до мого серця, через різні ситуації та через різних людей. Коли Господь мені показав себе Він також показав частину того плану який Він має на мене, який я з вірою прийняв.
На початку потрібно розуміти в яких умовах віра моя зростала та мужала. Для цього я трішки розповім про моє дитинство, юність та вже той час, коли я віддав себе повністю Богові на служіння.
Дитинство!
Народився я в місті Полтава в 2005 році, де невдовзі через рік народилась моя сестричка Ліза, а за три роки до мого народження народився мій брат Артур. Наша сім’я включаючи маму та тата налічує 5 осіб. Сімейне оточення це одне із тих середовищ де формувалась моя віра.
Роль молитви!
Дух Святий працював в моєму житті по молитвам багатьох людей за мене, особливо моєї посвяченої бабусі, вже зараз оглядуючись на зад – молитви були почуті.
Божі посланці!
Господь через багатьох людей відкривався мені та формував в моєму серці бажання ще більш та більш шукати Його.
Дуже значну роль відігравала моя бабуся вона була переповненою любов’ю Божою. На літні канікули я постійно їхав в село до неї, я був дуже не слухняним хлопцем але її мені хотілось слухати, адже постійно вона мене підбадрювала і цікавилась всім що я їй розповідав.
Вона була дуже посвяченою людиною і про це свідчили не її слова а її спосіб життя.
Я бачив майже постійно її на колінах, вранці я прокидався а вона читала в голос біблію, я засипав вона розказувала мені псалми на пам’ять… Вона мене навчала терпеливості та старанності, я її дуже любив.
Боже втручання в моєму житті!
Також я усвідомлюю що моя віра будувалась поступово на живих досвідах з Богом, коли були якісь дрібнички в яких я не знав чи, що робити чи не міг щось знайти я молився і Господь постійно відповідав.
Мир який наповнював серце! Мир який не можливо підробити!
Так як я був дуже шкодником я постійно чув в свій адрес образливі слова докору від дорослих і я пам’ятаю я уходив в безлюдне місце і там плакав і спілкувався з Богом і пам’ятаю вкінці завжди був мир в серці який дарував Бог, і в той момент з’являлося усвідомлення Бог чує і відповідає.
Я і Церква!
Я з дитинства в церкві( але я був дуже буйним хлопцем – гіперактивним, на місці не міг сидіти, кучу проблем зі мною було, бо я був забіякою) і через це дуже багато людей молилось за мене. Але про Бога я постійно слухав з зацікавленням, на той час Бог був вже моїм найкращим другом і мені хотілось дізнаватись про Нього все більше і більше. Біблію на постійній основі я не читав, тільки починав і починав, і починав…
Протягом всього мого дитинства Бог був мені підтримкою та потіхою саме з ним я дивився на життя з позитивом адже навіть якщо мене не розуміють Бог мене розуміє, і підтримує, спілкуючись з Богом Він підказував мої помилки а я у відповідь каявсь і Його спокій наповнював мене.
Не зміг не відгукнутись!
Я був на лагері на Азовському морі і там я не міг протистояти бажанню яке вформував Дух Святий, я прийняв хрещення 24 серпня 2019 р. Є не багато речей за які я не жалкую, і хрещення це саме та річ. Чесно кажучи далі після хрещення моє життя не сказав би що стало гіршим – ні, після крещення замотивований боротьбою проти гріха, Дух Святий ще з більшою ревністю працював в моєму житті.
Далі своє життя я можу описати 3 словами:
Молитва, гріхи, проповіді!
Чому саме ці три речі? Адже саме до цих речей я ставився з усвідомленням. Багато і інших речей було та проте саме осмилслено я ставився до цих речей.
Головне джерело впливу!
Я пам’ятаю слухаючи проповіді в інтернеті, «Стивен Уоллас от славы в славу» я почав молитись про Духа Святого перед читанням Біблії, тай перед слуханням проповідей, і продовжував шукати Бога. І я натрапився в ютубі на одного проповідника. Ніби Ефесяни які натрапили на Павла який свідчив про живого Бога, так і свідчення проповідника про живого Бога, діючого в житті людини, справило вплив на мене. В моє серце Господь вклав бажання жити для Бога.
Я забажав справжнього живого християнського життя. В тому що Господь живий Бог я не сумнівався. Але не розумів чому в моєму житті є певний застій у відносинах з Богом.
Зміна мислення!
Я дізнався що є в нашій церкві Дух Пророцтва, про я кого я досі ніколи не чув. Згодом почав читати книги Елен Уайт та Біблію.
Загалом читання книг для мене було дуже складним, я постійно губився, і забувався про що я читав декілька хвилин тому. Проте я не зупиняв адже розумів мій мозок не зміг навчитись читати адже я постійно уникав читання, і зараз настав момент коли я зможу привчити мозок до інформації яка написана та розташована на папері.
Залежності
Я був залежний від багатьох речей: від ігор, серіалів, мультфільмів, інстаграму та світської музики, та т. п.
Протягом шкільних років починаючи з 9 класу по 11, до зустрічі з характером Бога явленому в Слові, я перебував саме в такому просторі де я забувавсь після школи про все та міг насолодитись чимось штучним. Я зранку до вечора зависав в телефоні, захоплюючись цим світом. Як ви зрозуміли особистістю я був не надійною, адже будь-який тиск і я міг піти на компроміс з речами які були для мене принциповими. Проте Бог продовжувати бачити в мені той глибокий потенціал, який тільки завдяки Його втручанню міг бути розкритим.
Рятунок з безнадійного становища!
Бог дуже працював в моєму серці тільки зараз я це усвідомлюю дивлячись на це з боку. Я відмовився від цих речей адже я безмежно прагнув Бога а це відволікало мене від нього, Господь почав відроджувати мене зсередини, я почав годинами спілкуватись з Богом, коліна вже були стерті, але я не міг встати адже хотілось так багато почути і сказати. Також каявсь за своє життя за вскоєні гріхи, і відчував Боже прощення.
Служіння – невід’ємна складова у духовному рості!
На той час коли я почав шукати Бога всім серцем я був вже в 11 класі, за 3 місяці до випуску. І ось 24 лютого 2022 року розпочалась війна, ми перейшли на дистанційне навчання. В час війни коли в моєму місті Полтава звучала загроза ракетного вибуху, ми з сім’єю з молитвою в серці, спускались в підвал будівлі, де я весь час читав. Розумію, що під час війни багато чого було переоціненої, я зрозумів, що хочу жити служачи Богу. Кожного разу відкриваючи біблію я ніби поміж рядків читав і бачив що Господь бачить мене на служінні. Я почав молитись «Боже даруй мені якесь служіння», хоча сам розумів ну де я зможу служити у воєнний час? Проте я взивав до Бога «я хочу служити Тобі, підкажи будьласка яким чином», я молився про це декілька тижнів.
І Господь відповів невдовзі, я мав служіння в церкві пов’язане з допомогою вимушено переселеним людям. Одного разу коли я служив в церкві до мене підійшов член церкви який був пастором та вже вийшов на пенсію, але який палко продовжує здійснювати місійне служіння по навколишнім селам Полтави. На, що я відповів мовчанням, а сам швидко забув почуте.
Протягом 5 місяців кожного дня окрім субот, з ранку до обіду я був в церкві де я служив не словом а ділом. Допомагаючи завантажуючи вантажівку хлібом, на хлібозаводі та допомагав розвантажувати вантажівку з хлібом аби роздавати потребуючим. Хоча праця була не легка проте з великим інтузіазмом я їх виконував, адже мої молитви були почуті, «Я можу послужити Богові та людям» моє серце переповнювало щастя. Я служив церкві до обіду але після я їхав на велосипеді, в затишні місця на природу, спілкуючись з Богом і читаючи біблію.
Служити Богу можна в будь-якій професії?
Літо підходить до свого завершення залишаючи мені один місяць аби обрати куди поступити. Мої однокласники вже давно всі визначились куди поступати. Проте не я!
Закінчувався липень, а я ще не знав, де мене бачить Господь?
Розмірковуючи про мою майбутню професію я аніяк не бачив себе як служителем Божим в пасторсткому напрямі. Адже я розумів, що служити Богові можна в будь-якій професії.
Але куди мені податись? Я очікував, що Господь якимось чудесним чином вкаже на місце де Він мене бачить. Проте нічого подібного не було. Натомість Господь протягом 5 місяців готував мене аби я особисто прийняв рішення. В одну з субот моя Мама зателефонувала президенту конференції, адже як я зрозумів була трішки знайома з ним. І вона телефонує Тай говорить такі слова «мій Син бажає служити Богові і не знає, де?» у відповідь пролунала пропозиція, аби я пішов на пастора, мені дали тиждень подумати та визначитись, в кінці мені зателефонують!!!
Я в свою чергу дізнавшись, став на коліна, та запитую у Бога, чи це той шлях яким Ти бажаєш аби я пішов? У відповідь нічого не було, далі я продовжував молитись «Боже невже там ти мене бачиш?» , далі Бог нагадав шлях яким Він мене Вів починаючи з дитинства до сьогодні. Я згадав, що Господь для мене зробив – дав сенс в житті, жити служінням. Бог нагадав що кодного дня протягом декількох місяців я молився що бажаю бути всеціло посвяченим Йому і бажаю ходити Його дорогами, бажаю людям розповідати про живого Бога. Я сказав « Я готовий йти за Тобою, і якщо це той шлях то я пілу вслід за Тобою в пасторсткому служінні. Протягом тижня я розмірковував молився, продовжував служити в церкві…
Тиждень роздумів підійшов до свого завершення, в мене не було твердого переконання, я ще досі ставив Богу запитання, і у відповідь нічого. за 15 хв. До дзвінка від президента конференції на якому я маю комісії сказати своє рішення. Я став знову на коліна я почав щиро спілкуватись з Богом щапитуіавти «Боже як я можу бути впевненим, що це той шлях яким мені йти?», далі я всльощах почав згадувати наскільки я в безнадійному становищі був до зустрічі з Христом, для цього світу я не ніс ні якої цінності, адже навчався я погано, особистістю я був зухвалою та гордовитою, проте Бог побачив в мені потенціал, для Нього я цінний, завдяки Йому та Його підтримці я сьогодні можу допомагати ближньому та служити Йому, я зі сльозами усвідомив проте, що я не достойний бути пастором, проте Господь веде саме цим шляхом. І у відповідь я бажаю йти слідом за Ним через терни пасторського служіння. Не встигнувши до спілкуватись з Богом я помічаю у мене вхідний дзвінок від Президента конференції, витерши сльощи я взяв слухавку та розповів про своє бажання, служити Богові в пасторському служінні.
Моє покликання!
Далі Господь показав що Він мене бачить на пастирському служінні, я ж усвідомлю, що я нікчемний і собою нічого не являю, але Господь в моїй немічі прославиться, як він прославивсь в терновому кусті при Мойсеєві так і в мені. У відповідь на любов Божу проявлену в Христі, хочу жити життям послуху Божій волі.
Сьогодні я студент факультету Богослов’я навчаюсь на 3 курсі. Я вдячний Богові за той шлях яким Він мене проводив. Усвідомлюю, що я на тому місті на якому маю бути!
Господь – Живий Бог, Який не змінився, та бажає бути живим саме в твоєму житті мій любий читачу!
