Валентина питає: «Мир вам! Допоможіть розібратися з питанням сина подруги, який має кризу віри. Він почав схилятися до атеїзму. Один із його аргументів: якщо Бог всезнаючий, навіщо Він дозволяє народитися тим особам, про які Він знає, що вони виростуть атеїстами? Для цього хлопця непереконлива відповідь, що Бог створив людину на Свій образ — з вільною волею. Підкажіть, будь ласка, більш переконливу відповідь. Дякую!»
Відповідь: Вітаю, Валентино!
Щодо Вашого питання та ситуації, то Ви дійсно праві, це відбувається тому, що Бог дав кожній людині право вибору. А от що стосовно того, чому Бог допускає народитися тим людям, які, як Він наперед знає, стануть атеїстами, то питання не просте. Вся справа в тому, що ми не можемо чітко відповісти за Бога і сказати, що воно точно так, або інакше. Ми лише можемо робити припущення з того, що нам відкрито в Біблії. І саме тому, я можу вам дати відповідь ґрунтуючись на тому, як я розумію цей момент:
По-перше, якщо б Бог фільтрував людей за критерієм, хто буде вірний Йому, а хто ні, то на землі б нікого не залишилось. Тому що як написано в Біблії: «…всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23), «Бо як через одну людину гріх увійшов у світ, а з гріхом і смерть, так у всіх людей увійшла смерть, тому що всі згрішили» (Рим. 5:12). А це означає, що ми всі є відступниками від Бога, але Він все ж таки дав нам можливість жити, та бути спасеними.
По-друге, не дивлячись на те, що людина може обрати атеїзм, або інші релігії, це ще не є фактом того, що вона вже не покається та не прийде до Бога. Ми можемо одразу згадати розбійника на хресті, який покаявся та був спасений. Це не означає, що ми можемо свідомо все життя грішити, а вже в кінці покаятися. Так це не працює, бо ніхто не знає, коли настане його кінець. Вся суть в тому, що людина має право на спасіння доти, доки вона ще жива і якщо в якийсь період свого життя вона обрала атеїзм або ще щось подібне, то в неї ще досі є шанс прийти до Бога, покаятися та бути спасеною.
По-третє, ми дуже обмежені нашим баченням тієї, або іншої ситуації, але не Бог. Навіть якщо ми чогось не розуміємо, або вважаємо нелогічним зі сторони Бога, то це лише через те, що ми не бачимо всієї картини. Бог же бачить усю картину в цілісності. Він бачить картину повністю такою, якою вона є. В Біблії написано: «Адже Мої задуми не такі, як ваші задуми, і ваші дороги не такі, як Мої дороги, — каже ГОСПОДЬ, — але як небо високо над землею, так Мої дороги далекі від ваших доріг, а Мої думки вищі від ваших думок» (Іс. 55:8-9). Саме тому, ми повинні розуміти та визнати, що ми не розумніші за Бога та не знаємо ситуацію краще ніж Він. Тому, якщо ми чогось не розуміємо, або вважаємо щось нелогічним в діях Бога, то це ще не означає що Його або немає, або Він в чомусь помиляється. Нам лише залишається довіритися Господу в цьому питанні!
По-четверте, ми повинні більше концентрувати увагу на тому, які наші відносини з Богом, а іншим лише допомагати не втрачати віру. Бо ті люди самі дадуть відповідь перед Богом за свої вчинки, в той час як ми, дамо відповідь за свої.
Але постає наступне питання: «чому якщо Бог знав, що всі згрішать та відступлять від Нього, взагалі дав нам можливість жити?». Все дуже просто, Бог не жорстокий, але навпаки люблячий. Він – джерело любові. Саме тому, Він хоче добра та благополуччя для своїх створінь, навіть тоді, коли вони цього не хочуть, коли відступають від Нього, та роблять Йому боляче.
Бог до останнього намагається достукатися до серця людини, аби вона вибрала Його. Бог до останнього бореться за кожну людину, тому що саме з Ним ми можемо мати ті блага, які навіть уявити собі не можемо. І як ми читаємо в тому ж третьому розділі послання до Римлян: «…праведність Божа — через віру в Ісуса Христа в усіх [і на всіх], хто вірить, — бо немає різниці; адже всі згрішили й позбавлені Божої слави, але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі. Його Бог дав як жертву примирення в Його крові через віру, щоби показати Свою справедливість у прощенні раніше вчинених гріхів, — у Божому довготерпінні; щоби показати Свою справедливість нинішнього часу, — що Він справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса» (Рим. 3:22-26).
Нам не потрібно вирішувати за Бога, хто буде спасений, а хто ні, хто заслуговує спасіння, а хто ні та хто наперед приречений, а хто ні. Бо ніхто не приречений, у кожного є можливість зробити правильний вибір та бути спасеним. Судити та вирішувати, як потрібно вчинити з тою, або іншою людиною – справа Бога. Нам лише залишається віддати все в Його руки, довіритися Йому та наближатися до Нього.
З повагою, Шендер Олександр, бакалавр богослов’я.