Питання: Почему Иисус, исцелял людей и запрещал рассказывать об исцелении, исцеленным человекам? От Марка 1:42-45. «После сего слова проказа тотчас сошла с него, и он стал чист».
Відповіль: Декілька обставин, ймовірно, спонукало Ісуса попередити прокаженого, щоб він нічого не говорив про те, що сталося, і «відразу ж відіслав його» 43 ст., щоб він представився священикові. По-перше, швидкість була необхідна, щоб людина дійшла до священиків, перш ніж вони дізнаються, хто саме зцілив її. Тільки таким чином можна було розраховувати на неупереджене рішення. Тому що, якби священики дізналися, що це Ісус зцілив прокаженого, вони, можливо, відмовили б йому підтвердити факт його очищення. Мовчання та швидка дія були у його власних інтересах.
Також, якщо багато місцевих прокажених почули б про силу Ісуса, яка може їх звільнити від хвороби і незручностей обрядової нечистоти, то вони, безсумнівно, брали в облогу Його і ускладнювали б Його служіння людям взагалі. Крім того, Ісус, як передумову для зцілення, вимагав щиру свідомість тим, хто страждає на його потреби, певну міру віри, покаяння і рішучість з цього часу і далі жити згідно з волею Божою (див. Марк 5:34; Ін. 4:49, 50; порівн. ЖВ. 264, 267, 268).
Іншою важливою причиною, чому Ісус наказав зціленому прокаженому не говорити нічого, була та, що Він не хотів створити Собі репутацію просто чудотворця. З Євангелія ясно, що Він вважав чудеса другорядним. Його першою та головною метою було порятунок людських душ. Христос завжди закликав людей, перш за все, шукати царства небесного і повністю сподіватися на те, що небесний Батько дасть також те матеріальне благословення, якого вони потребують Матф. 6:33.
Прокажений міг не розуміючи, наскільки його непокора пораді мовчати завадить роботі Христа, і, втішаючи себе думкою, що єдиною причиною заборони була скромність Ісуса, прокажений вільно говорив про силу Того, Хто зцілив його. Також можна поглянути та інші випадки, коли Ісус з тих чи інших причин забороняє розголошення створених ним чудес, описані в Матві. 9:30; 12:16; Марк 5:43; 7:36; 8:26.
Тарас Гурдіш, бакалаврант Богослов’я.
