Євгену Заволоці було тільки 28. Увечері 18 січня його зарізали автокрадії, коли він працював таксистом. Живим вони ще кілька годин возили його у багажнику, а потім кинули на узбіччі й присипали снігом.
Злочин було скоєно у Сквирському районі Київської області. Нападників упіймали в Білій Церкві за кілька днів.
…Євген Заволока працював водієм у податковій службі. Закінчив Академію державної податкової служби. Займався підприємницькою діяльністю.
Із дружиною Ольгою виховував двох синів: Валерика та Богданчика.
З юних років вірив у Бога, і з 1997 року став членом всесвітньої Церкви адвентистів сьомого дня. Був активним членом Попільнянської громади: учителем і керівником біблійної школи, старшим дияконом. Словом і ділом підтримував одновірців. Доклав багато зусиль у будівництві молитовного будинку в смт. Попільня Житомирської області.
Батьки й рідні, брати та сестри Попільнянської громади, Подільської конференції та адміністрація церкви, співпрацівники, друзі, колеги, сусіди глибоко сумують і співчувають із приводу трагічної смерті Євгена Валерійовича Заволоки.
Слово Боже навчає, що життя, як цвіт на траві. Засохла трава і цвіт її упав. За короткий вік ти встиг розцвісти і принести багато плоду. Лукава смерть не дала зробити більше. Ти був разом з нами, і всі ми одне тіло у Христі Ісусі. Коли страждає один член, із ним страждає все тіло, говорить Біблія. Підступна смерть тебе вирвала від нас. Ми — сім’я, і розуміли це розумом і вірою. Ти допоміг це відчути, коли розривались наші серця від болю втрати. Задавали питання Богу: «Чому так сталось!?» Господь не відповів, лише торкнувся Своїм миром і дав сил та мужності перенести біль. Біда зробила нас ближчими і сильнішими. Ще більше усвідомили, наскільки ми дорогі один для одного та цінні в очах Божих.
Знаємо, Господь не помиляється, значить, так мусіло статись. Нехай твоя смерть допоможе зрозуміти кожному мінливість земної мандрівки й вічну цінність життя з Богом.
Впевнені, ти лишився вірним, тому твоя рука прийме вінець життя, який обіцяв Бог тим, хто любить Його. Ми не говоримо, як люди цього світу, «прощай», а говоримо «до побачення, спи з миром, дорогий брате, до світлого воскресіння Христового». Як ти сам любив казати під час вечері Господньої: «Зустрінемося в Царстві Христа!».
Твої брати та сестри Попільнянської церкви адвентистів сьомого дня
Олександр Яненко
ДИВИТИСЬ телесюжет кримінальної хроніки
