Поэзия Юлии Ткачевой

Не маю сил тяжку підняти ношу,
але цю ношу з легкістю несу.
Потворність долі обернути зможу
в життя сяйне, уквітчане в красу.

не маю грації та швидкості у рухах,
та маю думку і світлу і стрімку,
а як бринить душа моя, послухай…
Як виграє любові му-зи-ку.

Не можу підвестися і побігти,
зате над світом здатна пролетіть.
Зберу по світі доброти всі крихти,
і зачерпну небесну цю блакить.

12.11.2009
* * *

З небесних вікон ангели на мене
вдивляються зі смутком у очах.
«Якесь твоє життя таке химерне —
Сплива слізьми, немовби та свіча»
Але ж горить цей вогник в моїх грудях
не тліє і не жевріє – горить!
І коли щастя моє в дім прибуде
то ви на вічність оберніть цю мить.

17.03.2011
* * *

Мені так тісно, Господи, на цій землі!
Журбу і біль мою курличуть журавлі,

до тебе хочуть донести мій крик,
О, подаруй мені нестримність рік.

04.04.2011
* * *

Засніжило, замело –
вкрилось ковдрою село.
Не співають навіть півні.
Вензелі на вікнах дивні.
Стукає мороз у шибку,
просить хліба свіжу скибку.
Чай із липи зігріваю,
гостя в хату зазиваю.

Він показує картини
з білих гір і полонини,
пише письмена небесні…
Чай гарячий – крига скресне!..

13.12.2012

Люблю я сни свої дивитись –
легкі, яскраві та живі.
Блукати полем – не втомитись,
і не спіткнутися в траві.

Нарвати квітів оберемок
і бігти з ними по селу.
З коханим ранок заберемо
і заховаємось в імлу.

А під дощем – без парасолі
відчути силу і красу.
Ходою тихою, поволі
в долонях щастя я несу.

Прокинусь, а мені так добре!
Так гарно, весело душі,
що сон мій дивний уже вкотре
по собі радість залишив.

27.08.2009

ДУМКА

Скатертина. Чашка чаю,
з неї стрічечкою пара.
Думку світлу я стрічаю –
наче сонце із-за хмари.

Думка має білі крила –
полечу я до небес,
Дасть мені легкі вітрила –
вільний дух в мені воскрес.
Думка полетить над світом,
подарує радість дня.
Я станцюю з ніжним вітром –
З ним подамся навмання.

19.09.2009

ДОЩ ЧИ СЛЬОЗИ

Ллється і ллється дощ.
По шибці стікають сльози.
Хто це сумує, хто ж
щедро так землю росить?

Хто і за ким рида,
печалі сховать не може?
Падає з неба вода…
Досить плакати, Боже!

17.10.2009

Иди вперед!

Ветер сбивает с ног.
Слышу как с неба Бог
Нежно меня зовет:
«Сын мой, иди вперед!»

Волны бушуют здесь
Я промок уже весь.
Звук по морю плывет:
«Сын мой, иди вперед!»

Земля ушла из под ног –
Я удержаться не смог.
Птица громко поет:
«Сын мой, иди вперед!»

Я, поднялся – иду,
Голос трепетно жду.
Бог дождливой слезой:
«Сын мой, иди за мной!»

21.12.2011г

ТАЇНСТВО РІЗДВА
Надворі так біло і чисто,
неначе прибралося місто.

А зоряне в небі намисто –
святково навкруг, урочисто.

Різдва наближається вечір!…
Накину щось тепле на плечі –

і наша відбудеться втеча,
де галас і гріх недоречні.

Божественне стрінемо світло,
А доля німа – лише титри…

Там вічне Господнєє літо
й любов ходить радісно світом.

23.12.2011

ВІРА
Як тяжко бути на виду
із болем, що до забуття.
Розкрийте двері!
Я піду…
Там буде з пусткою злиття.

І не вдивляйтеся в мої
зіниці, втоплені в морях.
У неба відповідь – вгорі,
і віра світить, мов зоря.

Це сяйво в темряву сягне
розсіє морок і біду.
Життя і віра – це одне!
Тримайте двері.
Я іду.

29.01.2012

* * *

Ти торкнися, Боже, моїх рук
тихим подихом легкого вітру,
лише голосу б Твого почути звук,
я сльозу страждань з обличчя витру.

І відкрий мені Ти небеса
ангелів величних на сторожі.
О яка невидана краса!
Забери мене до Себе, Боже.

Ні? Ще рано? Що ж мені робить
на оцій землі, гріхом покритій?
Обернути в щастя кожну мить,
де любов, і Ти, і я, і діти.

11.06.2011

Инвалид с детства, я счастливый человек! Потому что Господь любит меня. Он окружает меня прекрасными людьми, одаривает различными талантами. Например, раньше я красиво рисовала: участвовала в выставках, была призером разных конкурсов. Потом у меня сильно ослабли руки, и Бог добавил мне новый дар — стихосложения. Я могу продолжать передавать красоту на бумаге, только уже не красками, а словами. Слава Ему!

Новая Водолага Харьковской области

Юлия в VK: http://vk.com/id11837431

Написать Юлии