Вітаю! Яков в своєму посланні пише: «Подобно и Раав блудница не делами ли оправдалась, приняв соглядатаев и отпустив их другим путем?» Иакова 2:25
Світлана запитує: «Как это? Раав соврала, а Иаков одобряет её поступок? Получается, что можно лгать во благо?»
Відповідь: Добрий день, Світлана. Відповім на це так.
Рахав, звичайно, не була врятована за зразкову поведінку (вона була повією!). Вона була хананеянкою, яка жила в місті Єрихон. Вона чула повідомлення про те, що до міста підійшла переможна армія і що ніхто не міг надати цій армії належного опору. Вона зробила висновок, що Бог юдеїв – істинний Бог, і вирішила стати на бік цього Бога чого б це їй не вартувало. Коли до міста увійшли шпигуни, вона надала їм дружній прийом. Вона довела істинність своєї віри в істинного і живого Бога. Вона не знайшла порятунку за те, що надала дах шпигунам, але цей акт гостинності довів, що вона була істинно віруючою.
Деякі люди неправильно використовують це місце, вважаючи, що спасіння певною мірою залежить від добрих справ. Але при цьому під добрими справами вони мають на увазі благодійність, оплату боргів, чесність та відвідування церкви. Чи були справи Авраама та Рахав добрими? Звісно ж, ні!
Авраам виявив готовність вбити сина! Рахав стала зрадницею! Якщо видалити з цих справ віру, вони будуть швидше злими, ніж хорошими. «Позбавте їх віри, і вони будуть не тільки аморальні і байдужі, а й гріховні». Добре сказав Макінтош: «Цей уривок стосується справ життя, а не законних справ. Якщо ви відберете віру Авраама і Рахав від їхніх справ, то останні стануть поганими справами. Погляньте на них як на плід віри, і вони стануть справами життя».
Отже, це не те місце, яке можна використати у вченні про спасіння добрими справами. Воно ставить учня в ненадійне становище, навчаючи порятунку через вбивство та зраду!
Хочу зазначити, що детальніше ця історія описана в другому розділі книги Ісуса Навина, де безпосередньо описується обман Рахав задля спасіння розвідників. Бо в посланні апостола Якова вчинок Рахав згадується більше в контексті виправдання вірою/ділами.
Мабуть, і сама Рахав запідозрила «негаразд» щодо своїх гостей, і тому, побачивши посланих царем, що наближалися до її будинку, сховала двох юнаків у снопах льону, розкладеного на плоскому даху для просушування. Поспішивши вниз, щоб відчинити двері царським слугам, Рахав, не бентежачись, заявила їм, що ті двоє, дійсно, приходили до них, але звідки було їй знати, хто вони такі і навіщо завітали до міста? Коли ж у сутінках треба було зачиняти ворота, тоді вони пішли, — сказала Рахав. І додала, що якщо послані поспішають їм услід, то встигнуть наздогнати їх. Ті повірили Рахав на слово і не стали обшукувати дім, але гналися за шпигунами по дорозі до Йордану до самої переправи.
Чи була Рахав неправа, збрехав? Адже брехнею своєю вона врятувала єврейських розвідників! І взагалі, чи існують такі ситуації, в яких брехня є прийнятною? Деякі можуть помітити, що Рахав народилася і виросла в середовищі хананейської бідноти, де брехня, можливо, не вважалася чимось ганебним. А крім того, скажи вона правду, розвідники були б убиті Єрихонським царем. Проте такий аргумент не переконливий. Наполягати на тому, що розвідники неодмінно загинули б, якби Раав не сховала їх, означає забувати, що Бог міг би врятувати їх якось інакше. Вибачати Рахав тим, що її так виховали, означає виправдовувати те, що Бог засуджує. У Посланні до Тита (1:13) Павло цитує критського поета, який сказав, що «критяни — завжди брехуни», і додає «Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі». Рахав збрехала, і про це записано у Біблії. Але схвалення в ній говорить не про це, а про віру Рахав у всесильного Господа євреїв (ст. 11, порівн. Євр. 11:31), яка і спонукала її допомогти єврейським розвідникам. Так чи інакше, брехня Рахав з’явилася «на спасіння» не тільки «виглядачів», але і її самої.
З повагою, Марк Бурков, бакалаврант богослів’я.