Вітаю! Апостол Марк в своєму євангелії пише: «ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но что исходит из него, то оскверняет человека». Марка 7:15
Тарас Філімончук запитує: «Доброго дня. Цікавить трактування даного вірша, особливо слово «ничто». Що мається на увазі? Дякую)»
Відповідь: Добрий день, Тарас. Почну з контексту та традиції.
Контекст
Щоб правильно зрозуміти цей вислів, важливо пригадати контекст: Ісус говорить у бесіді з фарисеями і книжниками, які звинувачують учнів у тому, що ті нехтують «традиціями старих», зокрема обрядами очищення (миття рук перед їжею). Ісус показує, що справжня чистота не зводиться до зовнішніх обрядів. Він робить акцент на внутрішньому стані серця як джерелі моральної нечистоти або чистоти. Тобто мова йде не про етичну неквапливу «відміну» будь-яких правил, а про теологічне зрушення: що визначає людину в Божому погляді — зовнішні ритуальні деталі чи серце, його мотиви та плоди.
Що означає слово «ничто»?
«Нічого» тут слід читати в контексті «ніщо з того, що входить у людину ззовні (їжа, зовнішні речі, ритуали) не може визначити її моральну або духовну статусність перед Богом». Іншими словами: ніякий зовнішній предмет, жоден акт очищення/забруднення у ритуальному сенсі не має моральної сили зробити людину духовно нечистою або святою. Воно не означає, що зовнішність, звички чи дії неважливі — вони важливі як прояв серця — але не є коренем гріха. Корінь — внутрішнє: мотиви, бажання, думки, характер.
Що саме «выходит» із людини і «оскверняет» її?
У наступних віршах (Марка 7:21–23) перелічено: «серце»: лукаві помисли, блуд, крадіжка, вбивство, перелюб, жадібність, підступ, блуд, заздрість, злоба, гордість, нерозумність тощо. Тобто Ісус чітко вказує: те, що осквернює людину — це гріховні прагнення і вчинки, які мають витік у серці. Отже «осквернення» — це моральна і духовна деградація, яка джерелиться з серця.
Відносини до законів про їжу та ритуальної чистоти (Біблійна перспектива)
Ми як адвентисти традиційно наголошуємо на Божому законі (Декалозі) як вічно чинному вираженні Божого характеру, проте розрізняють моральний закон (десять заповідей) і церемоніальний/ритуальний закон старозавітного культу. У Новому Заповіті Христос і апостоли показують, що церемоніальні приписання, що стосувалися ритуальної чистоти, були скасовані чи трактується по-іншому у світлі сповнення у Христі. Марка 7:15 є одним із текстів, які підводять до цього висновку: ритуальна «нечистота» через їжу або зовнішні обряди не визначає людину перед Богом.
Водночас адвентиська традиція підкреслює також важливість принципів здоров’я і харчування: вони не є шляхом до спасіння, але є практичним вираженням шанування тіла як храму Святого Духа і засобом служіння Богові. Тому, хоча «ніщо, що входить ззовні» не осквернює в моральному сенсі, це не відкидає притомності харчової ради як частини світської і духовної дисципліни, яку багато адвентистів розглядають як благословення для тіла і служіння.
Теологічна узгодженість із доктриною про спасіння і святість
З точки зору адвентийського вчення, спасіння — це дар Божої благодаті через покаяння і віру в Христа, а також процес освячення під керівництвом Святого Духа. Марка 7:15 підкреслює початкову істину: що очищення серця — центральне. Адже релігійний формалізм не може замінити внутрішньої трансформації, яку виробляє прийняття жертви Ісуса Христа і Святий Дух, освячуючий серце.
Практичні наслідки та пасторська настанова
а) Перевіряй серце. Важливі не лише зовнішні дії, але їх джерело. Християнин повинен звертати увагу на мотиви: чи служіння, пост, закони виконуються з гордості або з любові до Бога й ближнього?
б) Використовуй свободу відповідально. Хоча зовнішні «входження» не осквернюють, це дає місце для християнської свободи у питаннях їжі та традицій. Однак свобода не повинна бути приводом до провокації або наруги над сумлінням ближніх (Рим.14). Тому в спільнотах варто проявляти делікатність і любов.
в) Не применшуй значення здорового способу життя. Євангелист Марк не дає підстав ігнорувати поради Божі щодо піклування про тіло. Це можна пояснити так: церемоніальні правила були пов’язані з культом — але Божий намір щодо тіла та здоров’я зберігається; здоровий образ життя — це прояв мудрості, а не релігійний ритуал, який «спасає».
г) Боротьба з внутрішніми гріхами. Текст закликає до самовладання, молитви, регулярного покаяння та дозволення Святому Духові очищувати серце, адже лише зовнішні зміни без внутрішнього навернення марні.
Надія
Коли Ісус говорить про джерело нечистоти, Він не просто констатує проблему, але й пропонує вирішення: через покаяння, віру і трансформуючу присутність Святого Духа серце може бути очищене. Це корелює з вченням про те, що спасіння активне — від оправдання до освячення — і люди в усьому світі покликані шукати живих стосунків з Христом, який лікує серце.
Підсумок
«Нічого» у Марка 7:15 означає: «жодна річ чи ритуал зовні не має сили визначити твою моральну чи духовну чистоту». Справжній критерій — серце, його прагнення й плоди. Це вчення не суперечить адвентийській теології; навпаки, воно узгоджується з нею: адвентисти вірять у значущість внутрішньої переміни, у важливість Божого закону як вираження Божого характеру, і в цінність здорового способу життя як практичного свідчення віри. Апостол закликає нас віддати серце Христу, бо лише Його дія в серці може справді освятити людину.
З повагою, Марк Бурков, бакалаврант богослів’я.