Рецензія  на дисертацію «Парадигма взаємодії релігії, права та держави на сучасному етапі українського державотворення»

Просмотров: 2

Рецензія  на дисертацію: «Парадигма взаємодії релігії, права та держави на сучасному етапі українського державотворення» (Мельникович М.С.)

Мельникович, М. С. Парадигма взаємодії релігії, права та держави на сучасному етапі українського державотворення : дис. … канд. юрид. наук, 12.00.01. Київ, 2023. 250 с.

Структура Рецензії:

  1. Заголовок та Вступ: Повна назва роботи, ПІБ здобувача. Актуальність теми та її місце у сучасному науковому просторі.
  2. Об’єкт, Предмет та Мета: Чітке визначення наукових меж роботи.
  3. Основні Здобутки та Наукова Новизна.
  4. Практична Значимість та Апробація: Можливість використання результатів у законодавчій, правозастосовній та освітній діяльності.
  5. Зауваження та Дискусійні Питання.
  6. Висновки: Резюме щодо відповідності роботи вимогам, оцінка кваліфікації здобувача.

РЕЦЕНЗІЯ

на дисертацію «ПАРАДИГМА ВЗАЄМОДІЇ РЕЛІГІЇ, ПРАВА ТА ДЕРЖАВИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ»

на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук здобувача Мельниковича Михайла Степановича

I. Актуальність та Загальна Характеристика Роботи

Дисертаційна робота Михайла Степановича Мельниковича присвячена дослідженню однієї з найбільш актуальних, складних та багатоаспектних проблем сучасного українського державотворення – взаємодії релігійної, правової та державної сфер. В умовах формування зрілої, демократичної та правової держави в Україні, а також зростання ролі релігійного чинника у суспільно-політичному житті, глибоке теоретико-правове осмислення парадигми цієї взаємодії набуває критичного значення. Здобувач обґрунтовано доводить, що ефективна взаємодія цих інститутів є запорукою національної безпеки та гармонійного розвитку.

Пропонована дисертаційна парадигма взаємодії релігії, права та держави являє собою глобально значущу тему, оскільки вона прямо стосується процесів взаємодії державної та релігійної сфер. Хоча ідея оптимальної кооперації інститутів права та релігії сприймається суспільством як конструктивний шлях до соціальної стабільності та миру, її теоретичне осмислення вимагає особливої обережності.

З огляду на есхатологічні попередження, викладені у Книзі Об’явлення (зокрема, в богословській традиції Церкви адвентистів сьомого дня), необхідним є критичний аналіз потенційних ризиків, пов’язаних із надмірною інтеграцією цих інститутів. З цієї причини, дослідження політико-релігійних аспектів державотворення набуває особливої актуальності для віруючих, які прагнуть збереження принципу свободи совісті та відокремлення.»

Однозначно, актуальність теми взаємодії релігії та держави значно посилилася в умовах повномасштабної війни, оскільки релігійні інститути стали критично важливими акторами гуманітарної допомоги, моральної підтримки та національної стійкості. Водночас, інтеграція посилилася через спільну боротьбу з агресором (наприклад, співпраця у військовому капеланстві та дипломатії), а конфлікт загострився через остаточне розмежування з тими конфесіями, центри яких розташовані в країні-агресорі, що є викликом для національної безпеки.

II. Зміст та Наукова Новизна

Дисертація має логічну структуру, що відповідає поставленій меті та завданням. Автор здійснює комплексний міждисциплінарний аналіз, що охоплює філософські, історичні, компаративні та суто юридичні аспекти теми.

У першому розділі здобувач аналізує історико-філософські моделі взаємодії релігії та права, закладаючи ґрунтовну теоретичну базу. Особливу увагу приділено генезі конституційно-правових засад державно-конфесійних відносин в Україні.

На додачу, критичні ж недоліки сучасного законодавства не стільки у відсутності регулювання, скільки у ризику надмірного втручання держави у внутрішні справи конфесій, що може порушити конституційний принцип відокремлення. Зокрема, чинне законодавство недостатньо чітко визначає межі світської юрисдикції щодо майнових питань, які виникають усередині релігійних громад, потенційно створюючи прецеденти для необґрунтованого державного контролю над їхнім майном та діяльністю.

Наукова новизна дисертації полягає у розробці та обґрунтуванні нової парадигми взаємодії, яка передбачає збалансовану автономію інститутів, засновану на принципах свободи совісті, толерантності та правової рівності. Автор вводить та обґрунтовує низку авторських дефініцій та концептуальних положень, зокрема щодо сутності правового статусу релігійної організації в умовах європейської інтеграції.

У третьому розділі проводиться детальний аналіз зарубіжного досвіду та пропонуються конкретні рекомендації щодо реалізації найбільш успішних моделей в українське законодавство, що є вагомим внеском у розвиток доктрини.

III. Практична Значимість та Апробація

Теоретичні положення та висновки роботи мають високу практичну значущість. Вони можуть бути використані:

  1. У нормотворчій діяльності Верховної Ради та Кабінету Міністрів України при вдосконаленні законодавства про свободу совісті та діяльність релігійних організацій.
  2. У практиці Конституційного Суду та Верховного Суду України при вирішенні спорів у сфері державно-конфесійних відносин.
  3. У навчальному процесі при викладанні курсів конституційного права, теорії держави і права, релігієзнавства.

IV. Зауваження та Дискусійні Питання

Незважаючи на високий науковий рівень роботи, варто зазначити низку дискусійних моментів, які могли б бути глибше розкриті:

  1. Термінологія: У дисертації досить часто використовується термін «парадигма». Потрібне додаткове обґрунтування, чому запропонована модель є саме новою «парадигмою», а не вдосконаленою «моделлю».
  2. Деталізація: Деякі аспекти впливу міжконфесійних конфліктів на безпекову функцію держави могли б бути досліджені з більшою емпіричною глибиною, особливо в контексті східних областей України.
  3. Антикорупційний аспект: Недостатньо уваги приділено правовим механізмам запобігання корупційним ризикам у сфері використання релігійними організаціями державного та комунального майна.

V. Висновки

Дисертація М.С. Мельниковича є доволі завершеним, цілісним та актуальним науковим дослідженням. Вона має значний теоретичний і практичний потенціал. Автореферат та публікації здобувача повністю відображають основний зміст роботи.

Вважаю, що дисертація «ПАРАДИГМА ВЗАЄМОДІЇ РЕЛІГІЇ, ПРАВА ТА ДЕРЖАВИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ» відповідає вимогам, встановленим МОН України до дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, хоча й доволі специфічна.

Здобувач, Мельникович Михайло Степанович, заслуговує на присудження йому наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук.

Рецензент:

Тютюнник Анастасія Валеріївна

Вчене звання: бакалавр спеціальності “богослов’я”

Дата: 06.11.2025

Підпис: [Підпис]