Рецензія на книгу Коваль О.Г., Коваль Г.П. Штундизм в середині XIX – першій чверті ХХ ст. / Миколаїв – 2020. – 120 с.
Я, Мартиненко Марк Валерійович, бакалаврант богослов’я, прочитав дану книгу в рамках дисципліни «Релігійні-мас медіа», і хочу поділитися своїм критичним аналізом та оцінкою на неї.
Короткий огляд головних ідей:
Що стосується передумов з’яви штундизму, автори притримуються думки, що вони виникли серед місцевих жителів завдяки також внутрішньому сприйняттю цієї течії. Це підтверджують логічними доказами. Існує думка, що ця віра перейшла від німців чи євреїв, але штунди не стали лютеранами, реформаторами, менонітами, а також не перейняли юдейську літературу і внутрішні традиції, які б в першу чергу проповідувалися б після Біблії від імені юдеїв. Варто зазначити, що перші громади складались виключно з людей німецького походження.
Також важливими умовами поширення штундизму можна вважати: Синодальний переклад Нового Заповіту (1862 рік), поширення Слова, колоніальна система з німцями-вірянами на чолі, волелюбність українського народу.
Чому все-таки, за дослідженням авторів, штундизм не пішов від німецьких колоністів? Серед німців-проповідників не прослідковується одні й ті самі вірування, вони були різних релігійних поглядів. Українці нічого від німецької релігійної традиції не перейняли.
«Вихід з православ’я не був метою українських штундистів «духовних християн». Вони проводили свої збори після церковної служби і проводили їх вже самостійно, без керівництва з боку німецьких колоністів. Вони читали Новий Заповіт синодального видання, молилися і співали духовні гімни із збірки «Приношення православним християнам». Але їх стали називати «штундою».»
Проте вже потім вони сприйняли деякі вістки від німців, від місіонера Йоханн-Герхард Онкена, який переконав штунд у важливості хрещення безлічі новонавернених і у пасторській посвяті.
Яскравою різницею віруючих українців від німців стала ще довга приналежність до Церкви. Німці зрікались її, а українці ще довго були в спів-праці з православ’ям.
Основні моменти, виходячи з яких резюмую книгу:
Досліджувана авторами тема є актуальною зараз для людей віри євангельскої та богословів різних конфесій, як, до прикладу, зацікавила мене. Певну інформацію та цитати з цієї книги я вже чув на парах, але було корисно ширше подивитись на картину.
Головною ідеєю авторів є те, що штундизм виник на теренах україни здебільшого на засадах власного прагнення істини українського народу. Думка є доволі об’єктивною і відповідно викладеною. З того, що знаю, що нам викладалось на парах, можу сказати – схоже біблійне християнство на території сучасної України було і в часи середньовічна. Це можна знайти в різних джерелах, проте географічні карти цього не покажуть, адже єдиним християнством вважався Католицизм.
Автор ставить своєю ціллю зруйнувати існуючі стереотипи про з’яву штундів на території сучасної України. З професійним підходом, на мою думку, це вийшло доволі успішно і об’єктивно.
Чи можуть в основі лежати особисті упередження? Думаю, що так, але автори цілком об’єктивно підтверджують власні погляди на ситуацію, яка стала об’єктом дослідження.
Мова автора не є складною, особливо для мене, бакалавранта богослов’я, а також супер логічною і послідовною, що я дуже полюбляю.
Висновки, на мій погляд, дуже стримані і влучні, щоб уникнути можливих серйозних суперечностей. Цитування, використані в книзі, є доцільними, точними, цікавими.
Критична оцінка прочитаного:
Книга побудована на великосяжному дослідженні авторів, яке будується в світлі фактів та логіки, що схоже на дотриманий об’єктивізм. Читається не складно, цікаво, структуровано охоплює безліч основних і дотичних питань.
Мені вона сподобалась і я радив би її до прочитання тим, хто хоче знати погляд не з книг католицького походження, а з іншого, аргументованого джерела, про історію з’явлення на теренах сучасної території України штунд в середині XIX століття.