Я народився та виріс у маленькому селі Черповоди Черкаської області. Мої батьки прийшли до Бога, коли мені було всього 5 років. На той момент я не розумів, що це таке — як може п’ятирічна дитина розібратися в таких глибоких питаннях? Батьки навчали мене біблійним принципам, возили до церкви, разом молилися, але я не міг зрозуміти, навіщо це все. Навіщо витрачати час на молитви, якщо, здається, ніхто їх не чує? Навіщо ходити до церкви, де всі навколо байдужі? У мене не було відповіді на ці питання.
Я навчався в світській школі, де були різні діти, і я почав брати з них приклад. Я порушував дисципліну на уроках, часто ліво поводився з дівчатами, грав в азартні ігри — карти, ходив у клуби. Мені подобалося таке життя. Крім того, я дуже часто лаявся, пробував курити та пити горілку й пиво. Однак, незважаючи на мою поведінку, я ніколи не був битий батьками.
Однак одного разу, у восьмому класі, я вчинив дуже поганий вчинок. Я вкрав гроші у мами, після школи пішов до магазину та купив собі солодощі, які потім з’їв. Коли я повернувся додому, мама помітила зникнення грошей, дуже сильно заплакала й відчула великий біль. Вона вдарила мене паском, і я побачив свою маму такою засмученою та відчаєною, як ніколи раніше. Після цієї ситуації я довго роздумував над тим, що сталося. І раптом згадував, чому нас навчали в церкві: не красти, тому що це погано, і Бог не любить цього. Після цього я більше ніколи не крав. Я побачив, як моя мама страждала, і не хотів більше її так мучити. Я перестав лаятися, пообіцяв Богу, що не буду цього робити. І з того часу, досі, я не використовую поганих слів. Я також перестав ходити в клуби і пробувати курити та пити. Я захотів змінити своє життя, але все одно продовжував зривають уроки.
Згодом я закінчив школу, технікум, і настав час вибирати, куди йти далі. Я все своє дитинство грав у ігри, дивився аніме, фільми та серіали, і мені здавалося, що це і є моє життя. Я думав, що не хочу змінювати його, адже в кінці всіх чекає смерть, і яка ж тоді мета досягати чогось у житті? Я вирішив, що все своє життя буду сидіти на шиї у мами.
Тоді у нашій церкві з’явився новий пастор. Він почав займатися зі мною, вивчати Біблію, і мені дуже сподобалося проводити з ним час. Одного разу він запропонував мені прийняти Хрещення. Я погодився, адже побачив, що всі мої однолітки в церкві вже хрещені, і я також хотів. Я хрестився, і після цього пастор почав доручати мені різні служіння: відкриття вечірнього богослужіння, наставництво у таборах, СШ та інше. Це мені дуже сподобалося, я почав служити людям.
Тепер я розповім історію, яка змінила моє ставлення до життя і Бога. В той час, коли я повинен був вибирати напрямок у житті, мій старший брат порадив мені стати адвокатом, мовляв, це престижна професія, і я буду добре заробляти. Я подумав, що це гарна ідея — адвокати дійсно багато заробляють, і я зможу жити без бідності. Тому я зареєструвався для здачі НМТ і отримав дату на суботу. Але в той момент я почав сумніватися: що подумають люди, якщо я як християнин здам іспит в суботу? Я вирішив не йти і думав: «Добре, спробую наступного року». Тоді в церкві у нас проходила акція «Країна здоров’я» для дітей, і мене запросили бути наставником. Я погодився.
На цьому таборі я познайомився з хлопцем на ім’я Владік, студентом богослов’я, який приїхав до нас на практику. Я не знаю, чому, але мене до нього почало тягнути. Ми швидко знайшли спільну мову, і я відчув, що він став мені як рідний брат. Одного вечора я запитав його, чому він вирішив стати пастором. Він відповів: «Я був таким, як ти — бешкетником, грав у ігри, дивився фільми, і Бога в моєму житті не було. Але коли я познайомився з Богом, моє життя змінилося. Я зрозумів, яка це насолода — знати Бога. Я почав читати Біблію і зрозумів, що життя з Богом набагато краще, ніж те, що ми маємо без нього».
Після цієї розмови я почав задумуватись: «А я також хочу змінитися, хочу кращого життя». Я почав молитися, читати Біблію і відчував, що Бог став частиною мого життя. Потім мене запросили наставником на дитячий табір у Кам’янку, і я з радістю погодився. Але все ж я продовжував сумніватися в тому, яку професію обрати. Пастор мені сказав: «Не переживай, можливо, ще є шанс скласти НМТ». Я розповів йому про свою ситуацію, і він запропонував подати заяву на додаткову сесію. Ми це зробили, і, на моє велике здивування, Міністерство освіти погодилося перенести мене на додатковий іспит. Я був дуже радий, і тоді я почав по-справжньому вірити, що Бог є.
Тим часом я продовжував служити в церкві, і моє життя почало змінюватися. Мама, пастор і члени церкви постійно говорили мені: «Іди вчитися на пастора». Я не зважав на їхні поради і думав, що піду на адвоката. Однак після розмови з Владіком я почав сумніватися. На таборі ми почали молитися разом, і одного дня я прокинувся і зрозумів, що вже не хочу бути адвокатом. Я хочу служити Богові, віддати своє життя йому. І саме після цього почали відбуватися чудеса. Я вступив на факультет пасторства і зараз навчаюся на другому курсі. У мене є щоденні досвіди з Богом. Коли мені потрібні гроші, Бог дає. Коли нам із друзями потрібно дістатися до церкви, Бог посилає нам машину, щоб ми не запізнилися. І багато інших маленьких чудес, що нагадують мені: Бог завжди поруч.
Я закликаю всіх: шукайте Бога, і ви отримаєте благословення, про які навіть не могли б мріяти.
Дякую, що послухали мою історію.
Богдан Мирченко, бакалаврант богослов’я