Г.А.Ч.

Просмотров: 36

Дорогий читачу ми з тобою знаходимося в одному місті. Як би написав Микола Васильович ну той хто Гоголь, так от він би точно назвав би це місто  N так от в цьому місті N трапилась ця подія.

   На годиннику близько дванадцяти тобто можна іти перехопити або нормально і смачно попоїсти, а за обіднім столом можна не тільки поїсти можна і поспілкуватися порозмовляти і про футбол і про дівчат або якщо ви на одинці і з довіреним другом можете про най сокровенне вибір за вами.

Друзі спустилися ліфтом на перший поверх і пішли в кафе що було навпроти їхніх офісів.

Чудове було місце і їжа смачна і інтер‘єр радував око одним словом пожував себе як вдома. Вони сіли на свої місця які давно полюбили і до них прийшов знайомий офіціант.

Він пішов, а Петро схилився до Якова щоб запитати

Офіціант пішов, а Петро продовжив.

І тут Яків розсміявся.

Друзі розрахувалися і пішли далі працювати. Залишок робочого дня промайнув якось досить швидко робота була неважкою, всі замовлення виконані, комп’ютери вимкнуті і можна спокійно іти додому.

По побажанню  друга Яків висадив його в Інтернет – кафе, а сам поїхав дивитися свої улюблені комедії. Час пролетів  досить швидко і через деякий час

Петро  зателефонував Якову.

Через деякий час Яків був на місті.

На годиннику було на початку восьмої вечора. В повітрі відчувалися що місто потроху відходить від денної суєти. Вони проїхали пару кварталів і зупинилися біля одного місця.

Яків поставив мотоцикл на стоянку і підійшов до Петра

Вони зайшли напівпідвальне приміщення. Попереду була велика дубові двері які кріпилися на старих кованих завісах. Петро протягнув руку до ручки дверей і потягнув на себе, і двері зі скрипом відчинилися. Вони пройшли далі і Якова почав переслідувати страх бо озираючись до в кола йому вважалося то мертві, які тягнуть до нього свої скрючені пальці, то які с потойбічні голоси, і він почав прощатися з життям бо гадав що його друг насправді не друг,а слуга культу де приносять людей в жертву, а він та сама жертва. І ось вони знову опинилися ще перед одними дверцями. —   Петро відкрив, а в Якова перехопило подих  ” ну все мені кінець подумав хлопець “

Двері настіж розчинилися і вони ввійшли до великої зали. Їх люб’язно зустрів великий і кріпкої статури чоловік, він мав бороду в якій видно були часті вкраплення сідини. Своїм зовнішнім виглядом він нагадував чи то боцмана якоїсь піратської шхуни чи то Ернеста Хеменгуєя.

Вони сіли і Яків почав роздивлятися інтер’єр, а Борис став посеред кімнати почав розмову

Тут  Яків схилився до Петра і тихенько промовив

А Оленка продовжила – так от моя перша книжка була Антуана де Сент — Екзюпері «Маленький принц». На початку автор пише що присвячу книгу своєму товаришу Леону Верту але потім просить пробачення у маленьких читачів що книга не для них але як би оправдовуючись  він говорить що йому тобто другові потрібна допомога бо йому дуже тяжко, а по друге його друг все розуміє і навіть дитячі книжки. І автор починає розповідь про один фрагмент свого дитинства коли в книжці «Правдиві історії» він тобто автор прочитав як удав ковтав свою жертву цілком і потім перетравлював і міг пів року її перетравлювати. Автор намалював удава який ковтнув слона це був “ Удав зовні ” але коли він показував дорослим і запитував чи йм бува не страшно  то вони казали ” а хіба капелюх може бути страшним?“. Тоді він пропонував другий малюнок де ” Удав був всередині ” де він ковтнув цілого слона. Але дорослі дуже рекомендували не малювати удавів ні зовні ні зсередини, а краще займатися іншими більш серйозними  справами.  І ось коли автор виріс то вивчився на льотчика. Так трапилося що одного дня він кудись летів і в нього щось зламалося в двигунові і він змушений зробити аварійне приземлення в Сахарі. А ще більша проблема була в тому що з ним не було не тільки хто б йому допоміг а саме головне не було механіка але він вирішив сам все зробити. Провозившись з двигуном і так нічого не зробивши він вирішив що треба поспати, а наступного дня він неодмінно його зробить. І ось з ранку його розбудив голос

Екзюпері був дуже здивований бо крім нього в пустелі нікого не було.  А тут до нього хтось звертається та ще з такою дивним проханням. Потім автор розповідає що той хто просив цю незвичайне прохання виявився маленьким хлопчиком з золотим волоссям. З горем пополам  він таке виконав його прохання і то коли цей баранець був в коробці і Маленький принц був цілком задоволений цим.

Потім вони почали розмову. Маленький принц не дуже охоче але все ж почав розповідати. Розповідав  про те як у нього з‘явилося цікава рослина і він подумав що це якийсь новий вид баобаба і хотів його виполоти, а потім коли рослинка окріпла і підросла він побачив що це якийсь новий вид якого він ще ніколи не бачив. З дня на день рослина росла і розривалася. І коли Маленький принц побачив що одного дня ця квітка розквітла він був надзвичайно радий і здивований. Ця квітка називалась троянда. І як виявилось вона була дуже гордою і норовлива квітка. Вона всіляко маніпулювала Маленьким принцом. То вона не боялася тигрів і вона їх не боялася, то він хотів накрити її ковпаком, а вона сказала що не потребує захисту. На останок вона неввічливо з ним попрощалась і побажала йому щастя.  Одним словом дуже ж вона потріпала йому нерви. Ось так  Антуан зрозумів що він прибув з якогось із них “ мабуть який знаходиться під № Б 612”. Принц розповідав що перед тим як він потрапив  на землю він був на інших астероїдах. На першому він зустрів короля як і кожен був гордий і самовпевнений, він хотів щоб Маленький Принц став його слугою але той відмовився і пішов далі подорожувати. На другому був шанолюбця. він був цьому дуже радий, бо ще знайдеться ще одна людина яка буде  його хвалити. Але трапилось не зовсім так хотів шанолюбець бо окрім хвали і поклоніння він нічого не визнавав і Маленькому Принцу це не набридло і він відправився в подорож далі. На третьому астероїді  він зустрів п‘яницю але він був там не довго бо нічого доброго там не побачив і з болем в серці він відправився далі. Потім на четвертому була людина яка тільки і займалася підрахунками і нікого не помічала. Коли ж Маленький принц  до нього наблизився щоб поспілкуватися він його не помічав, він був дуже зайнятий і йому ні до кого було діла. І ось Принц  нарешті прибув на нашу землю. Тут він познайомився з деякими його представниками такими як: змією, стрілочником та деякими іншими. Але самими кращими це були Лис і Автор даної книги. Знаєте там дуже багато мудрих виразів які казав Лис і мені б не хотілося б затримувати вас друзі тому я закінчую.

Немовлям. Коли головна героїня бере малюка на руки Герцогиня іде грати в крокет. Аліса іде по дорозі вона знову Чеширского Кота який сидить на гільці дерева і сказав що поряд  живуть  Больланшик і Березневий Заєць і героїня продовжуючи потрапляє на безумне чаювання. До речі друзі що до чаювання мені б хотілося б запросити вас до нас додому на чай з випічкою яке проходе до нас  додому  о п‘ятій годині вечора як і в Великобританії тож хто зацікавився після засідання можете взяти в мене телефон і ласкаво прошу. А щодо того чаювання то воно було дуже грубим і Аліса образилась і пішла геть. Вона знову потрапляє  до зали і саду на цей раз вона натрапляє на карткову охорону яка і за помилки посадила білі троянди замість червоних і тепер перефарбовувала квіти але вони не встигли і королева хотіла їх хотіла казни ти але Аліса встигла врятувати тих кого планували казни ти. Від Кролика героїня дізнається що Герцогиню казн ять але спочатку всі присутні повинні були зіграти в крокет. Але це було незвична гра бо замість ключок були Фламінго, а замість м‘ячів – їжаки. Королева хотіла відрубати голову і  Чеширському Коту але тут виявилося що в кота тільки голова і та скоро зникла. Поговоривши про мораль з Герцогинею Аліса відправляється в гості до Черепахи Квазі і Грифона. Черепаха згадує якою вона колись молодою і справжньою, а потім починає співати і танцює. Після цього Грифон летить на суд. На справді це був не суд, а фарс і все закінчується тим що дівчинка стає звичайним зростом, а карти розкидає вітер.

   Прокинувшись Аліса помічає  що вона лежить на березі річки, а її сестра згидує з неї листя вона розповідає їй сон і іде до будинку. Ось така казка друзі. До речі друзі хочу вам сказати що завдяки чий книжці я люблю подорожувати , ми з моїм коханим де тільки не були і недавно Толик зробив мені подарунок на річницю нашого знайомства. Ми відправились на тиждень екстремальний туром знаети так класно було. Так що друзі приєднуйтеся.

Петро підвіз  Якова додому вони попрощались і Яків піднявся до себе в квартиру. Поставивши чайник приготувавши бутерброди він пішов до кімнати взявши планшет  ввімкнув його і написав пошуковій системі «Іашу Аганоцій» але потім витер і написав «Ісус Христос Син Божий» і почав читати матеріал.

Ігор Антонов

Ілюстрація