Два дня назад поздно вечером прилетели грачи. Над нашим домом проходит трасса миграции птиц — каждый год туда-сюда летают. Грачей как-то давно не видела, но в этом году их было просто немеряно, стая летела, как черная туча. Видно, устали в дороге, да и поздно уже было для птиц, они просто падали, куда придется — на крыши, на деревья — все было просто облеплено грачами. Бедняжки до парка даже не долетели каких-то пять метров. Очень хотелось это все сфотографировать, но получилось только дерево. И странный спецэффект — «полнолуние», которого не было.

18 февраля группа «История» поддержала участием фестиваль «Наживо»  в г. Луцк. Вместе с 12 участниками, которые приехали в этот вечер, музыканты исполняли живую музыку для живого Бога.

Группа была приглашена в качестве хэдлайнеров, и исполнила 5 песен. По просьбам зала спели известную, и всеми любимую песню из первого альбома «Туда».

1

Бідна я, бідна людина, нещасний я чоловік! За що це все мені на старості років, за що? І куди тепер я піду? Вигнала все ж, стерва така! Опудало, нікчема! За честь мала б жити зі мною, а вигнала. Десять років загубив на неї. Шістдесят і сімдесят – це не одне і те ж. В шістдесят я був ще ого-го. Я б іще собі таку молодичку відірвав! А тепер що? “Все життя тебе кохала, все життя тебе чекала. Ти єдиний, ні на кого не схожий”, – це вона в сорок, коли відірвала мене від сім’ї, городила, а тепер все ж п’ятдесят. Теж вже не зовсім молодий вік для жінки. Хай спробує тепер знайти собі чоловіка.

– “Летів, як янгол, а впав, як чорт”, – це вона мені,

Світлана з Сергійком знову лежали в лікарні. Хлопцю було лише два місяці, а вона вже вдруге потрапила з ним до дитячого інфекційного відділення.

– Стафілокок кишковика, а чи можна було лікуватися вдома, амбулаторно? Так, звичайно можна, я це відчуваю, але ось, рвуся до лікарні, бо тут мені легше, – вкотре розмірковувала Світлана і знову плакала, дивлячись на своє маля.

– Так, я не в змозі лікувати тебе вдома сама, мій любий, дорогий хлопчику. І як це пояснити домашнім, чи лікарям, чи будь кому? Не в силі і все. Щось я ніяк не оклигаю після пологів. Ніжки мої підкошуються, руки тремтять, захлинаюсь у хвилях безсилля.