Тарханкут: біле сонце Чорного моря

13-10-2007, комментария 4

Як відпочити в Криму за $ 5 на день. Інструкція для користувача.
tarxankyt8.jpg (75.43 Kb)
ПРИЇЖДЖАЄТЕ В СЕЛО ОЛЕНІВКУ В КАРАДЖИНСЬКІЙ БУХТІ БІЛЯ МИСУ ТАРХАНКУТ – від Євпаторії 90 км. маршруткою (телефон автостанції 8-065-58-96-234). Захопіть намет і спальник, тканину на тент і крем проти обгоряння, капелюха з широкими полями й сонцезахисні протиультафіолетові окуляри.
З Харкова туди дорога – просто мед: Ви в Євпаторії ще раненько, й устигаєте на місце іще до настання спеки 🙂
Крізь чіпкий сон роздивляєте пустельні ландшафти з вигорілою до коричнюватого травою.
…Основні ідеологічні табори, що борються за Крим – православ’я й кримські татари. Останні захоплюють колись забрану «в них» землю, в тім числі й на місцях, пов’язаних з історією місцевих християн – греків і вірмен, депортованих Катериною ІІ світ за очі (заснували міста Маріамполь і Нахічевань-на-Дону) для звільнення місця цезарепапізму Московського патріархату. Православні так само самовільно ставлять хрести, в тім числі й на місцях, пов’язаних з історією місцевих татар. Одне слово, холодна війна «адекватних» ударів, у якій «спостерігачам» найкраще личить нейтралітет.
Уже в селі розумієте, що ніщо не міняється на світі.
До названих сил прагне приєднатися й «бродячий призрак коммунизма»:
tarxankyt1.jpg (57.53 Kb)
на вишці майорить червоний прапор, об’ява на стовпі запрошує взяти участь у мітингу на честь відновлення (!) перед школою пам’ятнику Леніну. Для порівняння: храм святої Варвари, який реставрують із 2003 року «всім миром» і під патронатом зграї спонсорів, й наразі лишається руїнами без натяків на дах.
tarxankyt2.jpg (84.61 Kb)
Як то кажуть, «історія вчить тільки тому, що нічому не вчить»…
Провулок перед школою, що навіть при совєтах іменувався Шкільним, тепер також названо іменем вождя світового пролетаріату, що спричиняє чималу плутанину зі знаходженням туристами потрібної адреси.
Але досить про сумне. Базу відпочинку, яку утримує адвентистська пара
tarxankyt3.jpg (74.24 Kb)
Валерій та Юлія Горщуки, розташовано в самісінькому центрі курортного села. Ціни, як для Криму, невисокі: в селі кімната 25–30 грн з особи за добу. Поруч із базою автобусна зупинка. До ринку – три хвилини. Стратегічний осінній продукт – кавуни – півтори гривні кілограм. П’ятилітрівка фільтрованої води в магазині – шість гривень. На кухні бази – три.
БАЗУ ПРИЗНАЧЕНО ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ НИЗЬКИХ ЦІН І, ВІДПОВІДНО, «ДИКОГО» ВІДПОЧИНКУ. Хоч там є й волейбольний і дитячий майданчики, турник і штанга, телевізор, DVD-плеєр, диски з караоке.
Прибувши «з корабля на бал», Ви навіть можете послухати читання «ранкового сторожа». І поснідати.
Але не забувайте, що християнська база вимагатиме християнського характеру не тільки від організаторів (як дехто наївно помишляє), а й від Вас.
Може здивувати солонцюватий присмак опрісненої води в компоті. Або мініатюрні порції. Чи відсутність м’яса й риби в меню. Останнє чомусь ганять саме адвентисти…
Якщо це сталося, пам’ятайте:
• У запрошенні заявлено, що харчування безкоштовне. Гості платять за нічліг та інфраструктуру бази.
• Таку ж критику чути на кожному табірному виїзді.
• Ми схильні переоцінювати роль звичного харчування у хорошому відпочинку. Живем, щоб їсти?
• Схоже, що Бог є прибічником «дикого» туризму. Євреї в пустелі мали нагоду перевести дух після роблення цегли, виспатись, поспілкуватися, порозмишляти «за жизь». На що вони ж ремствували у «дикій» мандрівці з Богом? На відсутність чи якість води, брак або вміст їжі (манна), вегетаріанське меню, необхідність зусиль на певному етапі (війна з велетнями), заздрість начальству (повстання Корея), легітимність керівництва (жезл Аарона). Всі ці скарги довелось почути й у Криму. Не хочеться, щоб заїзд скінчився, як у старозавітних скаржників.
• Проти скигління застерігає й досвід, що його розказав уманський пастор Василь Сульженко:
«Я відпочивав на цій базі два роки поспіль і зрозумів, що море може не тільки уздоровити, а й згубити.
Минулого року теж проводили служіння щовечора. У п’ятницю закінчили раніше й запропонували бажаючим задавати питання. Тут прийшов чолов’яга, сперся об лутку дверей і почав уважно слухати. Я думав, йому цікаво, тому заговорив голосніше. Та щойно зробив паузу, той одразу ж уклинився й почав кричати матом: «Ви до яких пір будете людям голову баламутити? І спати не даєте своїм співом!» Було їх п’ятеро: четверо чоловіків і жінка. Намет біля їдальні. Мовчать, а цей «пішов у наступ».
Я кажу: «Ми віруючі, ви віруючі. Віримо в одного Бога…»
«Та який Бог! Ми ні в якого Бога не віримо! Я сам собі Бог! – І почав бити себе в груди. – Я приїхав сюди відпочити. Позасмагаю й поїду».
Я йому: «Та ми нічого не знаємо, навіть що завтра з нами буде».
І треба ж було так сказати. Він знову матюкатися, й я кажу присутнім: «Облишмо його, хай іде».
Тільки я пішов, він услід: «Дивіться, він боїться, не хоче говорити!»
Я вернувся й кажу: «Не боюсь, але ми не можемо говорити на таких тонах і лайкою». І пішов собі. З дружиною помолилися; осад неприємний на душі.
Наступного ранку жінка з отої компанії тихенько каже: «Пасторе, чоловік, що кричав і матюкався, сьогодні втонув». Я спочатку не повірив: «Як це втонув?»
«Ми пішли на море. Якраз штормило, й у воду ніхто не йшов. Сіли грати в нарди. Він каже: «Щось мене тягне в море». Ті: «Та куди – ти глянь, які хвилі!» «Ні, я не можу!» Й поплив. Ми його більше не бачили. Чекали години півтори, вже й гру облишили. Нарешті двійко хлопців проходить повз нас. Чуємо розмову, що там утонув хтось. Побігли, дивимося, це він. Його відкачували, та нема ради».
Сюди привезли, й його компанія попросила, щоб ми зібрали гроші, щоб відправити в морг у Євпаторію. Було 92 гривні пожертв: «Ось чим можемо допомогти».
А іншого разу приходила жінка, що жила поблизу – ранком і вечором була на нашому зібранні. «Я зрозуміла, що мені треба прийняти хрещення».
«Це правильне рішення». Була субота, ми раненько пішли на пляж. Здійснили обряд, наших було багато, проспівали зі сходом сонця. І щойно ми вдвох вийшли з води, на це місце припливла група дельфінів, – і давай перевертатися. Люди кажуть: «На святу воду навіть дельфіни припливли».
Свідком цього хрещення був мужчина, що теж відвідував наші зібрання, й він розповів отаке:
«Відпочивав я в санаторії. В нашій кімнаті був іще один чоловік, його син на інвалідній колясці й маленька доня. Я був світською вільнодумною людиною, але мав нещастя зачепити його фразою: «З Богом Вам жилося б легше». Він на мене накинувся: «Якби Бог існував, мій син не був би інвалідом!»
«Та я й сам до пуття не вірю, просто так сказав…»
Ранком ми на пляж. Він доцю посадив на надувний матрац. Плавала, потім упала. Той виніс її на берег, а за цей час хвиля потягла матрац у море. Кинувся доганяти. Тільки хапати, а хвиля матрац раз – і перекинула. Знову пливе. Простягає руку – ніби хтось грається з ним – знову перевертає. Врешті його майже не видно стало.
Виходить на берег купальниця й каже: «Там топиться чоловік. Коли пропливала повз нього, він закричав: «Поможіть, мені зле». З берега кинулися на допомогу, та поки витягли, той був уже мертвий.
Я так перепудився, що з тих пір ніколи не говорю щось проти Бога. А після цього явища з дельфінами взагалі переконався, що все-таки Бог єсть. Це другий незвичайний випадок на моїх очах».
…Поселившись (рекомендую поставити незалежний намет і покласти туди спальник на отриманий у Юлії матрац), ідете на море.
Іти не близько – «аж»… 20–30 хвилин пішки вздовж лиману, де катаються серфінгісти, а краєм води ходять ручні лелеки. Плюсом є те, що багато рухаєшся свіжим повітрям: більше чотирьох кілометрів на день. Шлях уздовж лиману дуже зручний – вичовгана світло-сіра глина, далі травичка.
tarxankyt4.jpg (77.78 Kb)
Тут же лікувальним брудом мажуться з голови до ніг. Можете й Ви поекспериментувати. Може, третя нога виросте.
tarxankyt5.jpg (72.25 Kb)
МОРЕ ПРЕКРАСНЕ. Постійне хвилювання й вітер, прохолодний і сильний.
Пляж прибирають. Більшість відпочивальників україномовна. Поводяться пристойно. Музики не чути – автомобілі не можуть виїхати на сипучий пісок, до того ж їх закриває намитий штормовими хвилями піщаний бархан уздовж пляжу. Номери машин – а їх чимало – українські, російські, білоруські (більшає людей із середнім достатком!). Рідше трапляються молдовські, польські, німецькі, латвійські.
Для любителів екстремальних цін і розваг є літання на дельтаплані з двигуном, «банан», коні, віндсерфінг,
tarxankyt6.jpg (77.26 Kb)
кайтбордінг, ралі, велосипеди, мотоцикли, мінікари, риболовля. Аквалангіст – приятель Горщуків – пропонує гостям бази прогулянку на катері й пірнання з аквалангом із 50%-вою знижкою.
Якщо маєте молоді ноги, можна мандрувати вліво по пляжу до маяка на самому мисі Тарханкут.
tarxankyt7.jpg (91.15 Kb)
Далі вздовж берега будуть аквалангічні заглибини, а там скеля Черепашка, миси Великий та Малий Атлеш і «Ванна любові». Іти близько десяти кілометрів розпеченим степом і пропускати мінімум один прийом їжі. Раджу зарані попередити кухню.
Вправо – залишки грецького поселення, садиба графа Оленьова й мис Джангуль («чарівна квітка») з фантастичними вапняковими «пальцями».
tarxankyt9.jpg (123.23 Kb)
ПОГОДА СУПЕРСТАБІЛЬНА. Змінюється тільки сила бризу й хвилювання на морі. Сонце прикривалося легенькими хмарками хвилин на 40 за всі два тижні.
Перед обідом охолоджуєтеся в душі.
У пообідню «духовку», яку в латинській Америці називають «фієста», рятує близькість до лиману. Під час фієсти неможлива ніяка конструктивна діяльність, крім сну чи боротьби зі спекою.
Жах, але в цей час неможливо бути у наметі – надто душно. Сідайте під величезний солдатський намет навпроти кухні, краї якого на 50 см. піднято над землею для протягів, або в тіні високого паркана з боку лиману – звідти постійний бриз.
Під час молодіжного заїзду пастор Іван Миненко (м. Кам’янець-Подільський) у фієсту вів семінар «Якщо не можеш знайти собі пару, знайди хоча б одного». Безкоштовну юридичну консультацію всім бажаючим надав багаторічний член Спілки юристів України Дмитро Дулич (м. Миргород). Засновник Музею адвентизму в Криму Олег Арутюнов провів ґрунтовну лекцію з історії кримського християнства.
ПРОЯВИТИ СВОЇ ТАЛАНТИ МОЖНА, СКАЖІМО, НА ВЕЧІРНЬОМУ СЛУЖІННІ.
Ваш покірний слуга провів двохгодинний семінар із релігійної журналістики. Було більше 20-и слухачів. Двоє подали свої тексти для публікації.
Думається, з подачі сина Олександра, який тоді відпочивав на базі, редактор кам’янець-подільського журналу «Твій шлях» Віталій Сафонов подзвонив Горщукам і зобов’язався щомісяця передавати 40 примірників друку для поширення. Вони у відповідь пообіцяли спонсорську підтримку видання. Через тиждень після дзвінка журнали було доставлено й роздано гостям.
У п’ятницю ввечері зустрічали суботу, сидячи за одним столом, з двома свічками, запалюваними господаркою бази, піснями сидячи й молитвами із Писання.
БУЛА Й СОЦІАЛЬНА РОБОТА: вранці у понеділок зібрали у куплені за пожертвувані самими відпочивальниками гроші поліетиленові мішки 1200 кг сміття довкруж бази.
tarxankyt10.jpg (85.85 Kb)
З вечора горлають дискотеки, вночі плачуть малята у сусідніх будиночках, а з п’ятої ранку розходиться півень.
ВРАЖЕННЯ?
Стелла Каледіна (Харків): «збиратиму гроші, аби наступного року поїхати місяців на два, або хоча б на один».
Є й інші точки зору. «Тут усе не так, як у пансіонаті «Наш дім» у Нових Обіходах».
Добре, що є з чим порівнювати, проте «вагові категорії» тут геть непорівнянні. У «Нашого дому» зовсім інші завдання. Ціни ($ 300 за десять днів) рішуче різняться з тарханкутськими. Та й запис на рік уперед.
До того ж легше «тримати марку» протягом одної зміни, як робить більшість християнських таборів, робота яких знову ж таки не вільна од недоліків.
Цю базу багато хто знає (географія одного заїзду: Білорусь, Кам’янець-Подільський, Харків, Карлівка, Комсомольський, Дніпропетровськ, Москва, Миргород, Ніжин, Біла Церква, Київ, Донецьк і область, Запорізька область) й багато хто критикує. Ясно, що «збоку видніше». Чи краще було б, якби цієї бази геть не існувало? Чому критики від інших конфесій я не чув? Може, це наш власний дефіцит вдячності?
До речі, декого дратує дещо розмите конфесійне обличчя бази. Але ж це не церковне утворення, а бізнесова структура. Ясно, що кожна конфесія тішиться думкою, буцімто в раю буде тільки одна вона.
Демократичність місцевого відпочинку дозволила членам харизматичної Церкви з Харцизька Донецької області приїхати самим і привезти вихованців дитячого притулку. Представникам сімферопольської харизматичної «Церкви Христової» Євгену й Олені Страховим – оздоровити 20 вихованців інтернатів для розумово відсталих дітей.
…Вдома відчув, скільки сил і бадьорості дав відпочинок.
ВИСНОВОК ОДИН: їхати в Тарханкут якнайшвидше, доки не наставили на узбережжі пансіонатів із виведеною в море каналізацією. Тоді носом не покрутиш.
Максим Балаклицький
Фото автора


Рубрика: Образ жизни

Комментарии (4):

  • Евгений

    |

    Ерунда и халупа, а не лагерь, гадюшник, НИКОМУ НЕ СОВЕТУЮ ТУДА ЕХАТЬ.


  • Валерий

    |

    Странно. Не известный никому Евгений ставит под сомнения статью Балаклитского и обвиняет его в том , что Максим пишет ерунду.
    Евгений вы не логичны и по моему у Вас не все в порядке с психикой.
    Поймите Ваша лютая ненависть к этой базе разрушает только Вас. Успокойтесь. База развивалась и продолжает развиваться. На все Воля Бога.


RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитата) - выделите курсором текст в окне комментария и нажмите одну из кнопок форматирования [B, I, Quote].
Если вы желаете исправить свой комментарий или удалить его, напишите нам в редакцию.
Ознакомьтесь с нашими правилами публикации комментариев.

© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2022
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH.
Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)

Интернет-газета "ПУТЬ"