Тема стосунків Церкви та держави є дуже складною. Неправильне розуміння цього питання породжує грандіозні проблеми, фатальні наслідки, які можуть віками негативно впливати на народи. Оскільки інститути Церкви та держави мають конкретне місце та модель у Божому задумі, необхідно вивчити цю модель і згідно з нею діяти. Історія відкриває безліч прикладів, коли проблеми виникли в результаті біблійних стосунків Церкви та держави. Століттями земна влада використовувала Церкву як інструмент нагляду й насильства.
Стосунки Церкви й держави Бог чітко описує в Біблії. У Божому плані Церква не є чимось, що протистоїть державі й перебуває у вічному конфлікті з нею. Навпаки, як Церква, так і держава, покликані служити благу людства. Біблійна історія Ізраїлю свідчить про те, що не тільки народ Божий, але також і держава, утворена послідовниками Творця, повинна відображати Його характер. Біблія відкриває нам, що Бога дуже хвилює поведінка царів. Багато проповідників базують образ стосунків держави і Церкви на словах Ісуса в Євангелії: «Віддайте кесареве кесарю, а Боже — Богу». Таким чином вимальовується картина, ніби у Бога є Свої справи, і, будь ласка, хай кесар туди не суне свого носа, а в кесаря — свої справи, і хай Бог його не чіпає. Така теорія суперечить Біблії. Усе створене Богом, і все Йому належить: і Церква, і кесар, і народ, і гроші. І кожен дасть звіт перед Богом за те, що йому довірено.Щоб правильно інтерпретувати ці слова Ісуса, потрібно їх прочитати в усьому контексті, в якому вони були сказані. Питання про податок, поставлене Ісусу, було інтригою. І сам євангеліст стверджує, що іродіани спокушували Його. Ісус використав їхні ж слова, ухилившись од відповіді. Слово Боже стверджує, що «влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові» (Рим.13:1-2).
Інститут влади створено Богом як відображення Його влади на землі. Без закону, авторитету, влади панує хаос. Бог є Богом улаштування й порядку. Кожен, хто противиться Божому порядку, виступає як Його ворог. Також правителі, якщо виступають проти Божого порядку, потрапляють у цю категорію. Бо ж «високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній» (Екл.5:7). Необхідно відрізняти різні аспекти влади. По-перше, сприймати владу як уставлений згори інститут, який християни повинні всіма силами підтримувати. Лозунги типу: «геть усіх» чи «проти всіх» суперечать Божому порядку. По-друге, за владою нам необхідно бачити людей. На них покладена величезна відповідальність, і вони слабкі, грішні й потребують спасіння. Як мудро сказав лорд Ектон: «Будь-яка влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно». Тому суспільство повинне контролювати людей влади. Влада урядів повинна бути обмежена. Церква визначає моральні стандарти, завдяки яким суспільство знає, що добре, а що погано. По-третє, коли дивимося на владу, слід відмітити духовну складову чи світогляд, що стоїть за будь-яким урядом.
Слова «Вся влада від Бога» означають, що вибір будь-якої влади визначається рівнем свідомості народу. У безбожного народу буде безбожна влада. У «темного» народу буде тиранія. Популярна нині приказка, що « кожен народ заслуговує своєї влади», є нічим іншим як справедливим законом, створеним Богом. Прикладом того, як діє цей закон, є біблійна оповідь з історії Ізраїлю, яку ми можемо прочитати в 12 розділі Першої книги царів. Ізраїль хотів царя такого, як в оточуючих його язичницьких народів. Але в Бога був кращий стандарт державного устрою для обраного народу. Він хотів бути Царем у серцях і совісті ізраїльтян (Єр. 31:31-34). Іншими словами, Господь хотів, щоб Його народ мав здатність до управління під справедливим керівництвом Бога. Божий стандарт — церковний суспільний організм, який складається з людей відповідальних та ініціативних, які чинять за Законом, оскільки вони знають, що Закон даний згори і для блага людей. На жаль, Ізраїль у часи Самуїла не доріс до такого рівня, і довелося йому терпіти свавілля Саула. Роль старозаповітних пророків не полягала в тому, щоб виступати проти встановлених царів, а навпаки – допомогти їм відобразити на землі Божу справедливу владу і таким чином служити народу. Роль Божого народу — бути совістю нації, зокрема й влади.
Такі пророки, як Мойсей, Натан, Ілля, Єремія, Даниїл, Іван Хреститель викривали вчинки царів. Деякі з них заплатили за це велику ціну , виконавши Божу волю. Якщо совість народу замовкне, люди стануть безсовісними. Християни сьогодні мають займати таку ж позицію, яку у свій час займав Іван Хреститель, і не боятися говорити правду людям, які займають високі посади, навіть якщо при цьому виникає загроза. Бачачи беззаконні дії влади чи окремо взятих чиновників, ми говоримо, що всяка влада від Бога, забуваючи, що Бог гріх не благословляє і нічого спільного з гріхом не має.
Бог охороняє добре ім’я Своїх дітей, і в усі віки саме од віруючих очікували праведного життя за біблійними принципами. Надзвичайно актуальний для українського суспільства такий вираз: «треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління». Неможливо побудувати життєздатне суспільство без поваги до закону, влади, необхідності підкорюватись старшому. Анархія визнає тільки моє власне право. Зріле громадянство гарантує права іншої людини. Ми не зобов’язані любити всім серцем недосконалих земних правителів. Такої любові гідний тільки наш Господь і Спаситель Ісус Христос. Але відмовитись від ненависті, бажання завдати їм зла, тяжіння до насильницьких методів боротьби з владою християнам необхідно.
Влада покликана зберігати високі моральні якості. Церква Божа — це сіль землі та світло для світу. Совість залишається совістю в кожній ситуації чи будь-якій сфері. Також у ділянці політики, культури, ЗМІ, економіки. Церква повинна озвучувати голос Божий як для кожної особистості, так і для суспільства й держави. Церкві необхідно повноцінно зайняти те місце, яке визначив для неї Творець. Від позиції Церкви залежить доля народу. «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. 2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. 3 Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, 4 бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! 5 Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. 6 Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті. 7 Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь» (Рим.13).
Бог дає людям життя та розум, а люди по волі Божій утворили державний устрій та відповідні закони, щоб був порядок. Якщо державні закони служать для суспільного добра, то віруючі повинні коритися державним законам. Про це Ісус говорив: «Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже» (Матв.22:21). Звісно, що для віруючих вищим законом є Закон Божий. А тоді Конституція, а потім усі інші закони та постанови.
Наталія Лясковська