Спростування телепрограми «Секретні матеріали. Традиційний податок на Церкву» на каналі “2+2”

Церква Адвентистів Сьомого Дня дякує творцям передачі «Секретні матеріали. Традиційний податок на Церкву», яка вийшла в ефір телеканалу «2+2» 22 липня 2015 року, за увагу до своєї діяльності й віровчення. Релігійна тематика відрізняється особливою складністю й специфікою. Вкрай нелегко людині, особливо без поважного церковного досвіду (не кажучи про богословську освіту), розібратись у дискусійних питаннях багатотисячолітньої біблійної традиції, до якої належать юдеї, християни й мусульмани, й всебічно викласти обрану тему в короткому телесюжеті.

СЕРЕД ПОЗИТИВІВ ЦЬОГО СЮЖЕТУ СЛІД ЗАЗНАЧИТИ ТАКІ.

Коректно схарактеризовано належність Адвентистської Церкви до протестантської гілки християнства. Майже всюди цю всесвітню конфесію названо церквою. Відеоряд сформовано з кадрів саме з адвентистських (а не харизматичних, як те “модно” робити на українському телебаченні в подібних випадках) служінь на пострадянському просторі. Використано ігрові фрагменти з фільму “Адвентисти” (2010 р.) голлівудського документаліста Мартіна Доблмайєра.

Наведено чимало фактичних даних про цю конфесію. Зазначено розповсюдженість адвентизму в світі, відсутність ікон на служіннях, акцент адвентистів на виконанні Божих Заповідей, ґрунтування життя вірян і церковної діяльності на Біблії.

На відміну од подібних сюжетів, на роль експертів запросили не речників інших конфесій (тобто апріорі конкурентів критикованої церкви), а викладача кафедри психології Львівського університету імені І. Франка Христину Турецьку й фахівця з релігійних комунікацій, директора Релігійно-інформаційної служби України Тараса Антошевського.

Серед коментарів пані Турецької відмітимо науково коректний аналіз процесу релігійного навернення: коли людина переживає особисту кризу, то в новій церкві нерідко знаходить теплу й надійну сім’ю, а в Богові — доброго Батька.

Пан Антошевський вказав, що явище десятини має біблійне підґрунтя. Й яке, додамо, із сивої давнини практикувалось на українських землях. Доказом цього  назва першої кам’яної церкви Київської Русі: Церква Успіння Пресвятої Богородиці Десятинна (Х ст).

У сюжеті чимало прямої мови. Наведено або переказано цитати з проповідей адвентистів: про заклики “допомагати бідним, бути чесним і молитись… віддавати гроші у храм”. Що адвентистська “десятина витрачається на проповідь Євангелія”. Включили в сюжет фрагмент, де й під час провокаційних “перемовин” адвентисти не вимагали грошей, не встановлювали розміру плати за проведення релігійного заходу. Що київські представники адвентистів погоджувались заклика?ти програмістів жертвувати на “благодійництво” (10:58 — тут і нижче так позначаємо хронометраж). Що “службу” пообіцяли провести безкоштовно, бо зацікавлені у розповсюдженні своєї віри (проповідь біблійного вчення Адвентистська Церква зазначає як головну мету своєї статутної діяльності).

Журналісти “цілий” раз надали слово самому пастору (Олександру Слободському), зняли з ним звичайний синхрон. Надали можливість пояснити свою позицію. Включили в сюжет згадку пастора про благодійний проект українських адвентистів “Східний ангел” з допомоги жертвам конфлікту на Донбасі. Лікування військових і мирних жителів, надання гуманітарної допомоги населенню, підтримка сотень переселенців — усе це робиться за пожертви вірян.

Прокоментував пастор і закид про молитву за здоров’я президента сусідньої країни. Адвентистська Церква має членів у більшості країн світу й не приєднується до жодної з воюючих сторін, незмінно закликаючи до порозуміння й миру.

Є в сюжеті й кадри про розповсюдження гуманітарної допомоги. На пакунках помітно логотип ADRA (5:45). Це заснована адвентистами одна з найбільших благодійних організацій світу, яка є партнером ООН у допомозі постраждалим від стихійних лих і військових конфліктів.

Вимогам нейтральної подачі матеріалу відповідають фрагменти закадрового тексту: “привітно підійшла місцева парафіянка”; “тут усі одне одного знають”; “пізніше познайомитись підійшов і сам пастор. Залишив номер телефону. На випадок, якщо раптом виникнуть запитання”.

Львів’яни впізна?ють приміщення церкви колишнього францисканського монастиря на провулку Короленка, 1, де тепер розташовано зібрання адвентистів. Там у травні проходили публічні просвітницькі зустрічі “Таємниці біблійних пророцтв”.

Шановних журналістів просимо уникати мовної мішанки на кшталт: “распространилась миром” замість “по миру”; “урывок” замість “отрывок”; “тайны древних пророцтв” замість “пророчеств”; “ставало” замість “становилось”.

ВОДНОЧАС АНАЛІЗОВАНИЙ СЮЖЕТ ПОРУШУЄ НИЗКУ БАЗОВИХ ПРИНЦИПІВ ФАХОВОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ.

1. Жанр сюжету позначено як журналістське розслідування (12:16). Які правопорушення або приховування суспільно значущої інформації створили підставу щось розслідувати при відвідинах журналістами публічних, безкоштовних просвітницьких заходів Адвентистської Церкви в центрі Львова? На якій підставі левову частку матеріалу знято прихованою камерою?

З яким висновком залишено глядача? Які це розслідування подало причини для “легенди” (себто брехні журналістів), фальшивих домовленостей, яких ніхто з цих медійників не збирався дотримуватись, паплюження репутації своїх співгромадян (в Україні майже 50.000 адвентистів, у світі — 18 мільйонів)? Яка мета “виправдовує” такі засоби?

2. Не наводячи доказів, людина з прихованим обличчям винуватить адвентистів у «нагнітанні на психіку», «доведенні (послідовників) до божевілля й самогубства», «тиску давати десятину», «фальсифікації документів» (7:42).

КОМЕНТАР. Такі серйозні заяви не підтверджуються жодними фактами й  ґрунтуються виключно на словах невідомої людини, яка до того ж, як стає зрозуміло із тексту нижче, не знайома з ученням Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

Офіційні положення Адвентистської Церкви говорять про добровільність у пожертвуваннях та поверненні десятини: «Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому й ближнім, а також у добровільному поверненні десятини і пожертвувань для сповіщення Євангелія й підтримки та зростання Його Церкви» («Церковне керівництво» (2010), стор. 222, «Довірене управління»). Неповернення десятини не впливає й на членство в Адвентистській Церкві.

3. Закадровий текст говорить, що «частина пожертвувань іде на потреби нужденних, а решту пастори залишають у своїх кишенях як зарплату та на інші цілі».

КОМЕНТАР. Пастор Адвентистської Церкви не має жодного прямого відношення до розподілу будь-яких фінансів громади. Поточні кошти пожертвувань розподіляються Радою громади — людьми, яких на відкритих виборах шляхом голосування обирає сама Церква. Зарплату пастору виплачує не помісна громада, а Конференція (вищестоящий рівень церковної організації). Ця зарплата фіксована й не залежить ні від кількості членів громади, ні від зібраних у громаді, де служить пастор, десятин і пожертв.

Усі види релігійних “послуг” — молитви, поховання, вінчання, хрещення чи причастя — в 209 країнах світу, де присутня Адвентистська Церква — її служителі надають абсолютно безкоштовно.

4. На поставлене пастору О. Слободському запитання про розмір зарплат пасторів глядач дістає “відповідь” — фразу пастора: “члени церкви не запитують: “а скільки ми пожертвували?”

КОМЕНТАР. Проте сюжет нічого не говорить про зв’язок пожертв і розміру пасторської зарплати. Якщо ж, словами закадрового тексту, львівський пастор «убежал от» відповіді на запитання щодо розміру пасторської зарплати, чому це запитання журналісти не поставили його начальству — співробітникам київського офісу? Хіба від’їзд київської адміністрації адвентистів на закордонну зустріч тижневої тривалості звільняє журналістів від обов’язку довести розслідування до кінця — знайти й оприлюднити перевірені факти?

5. Журналістка твердить, що зайшла у казначейство церкви, а насправді була в кабінеті й розмовляла з пастором, який відповідає за підліткове (т.зв. слідопитське) служіння Церкви.
6. Апогеєм емоційної промови чоловіка з прихованим обличчям було свідчення, ніби хтось погрожував йому «пекельними муками» (7:02).

КОМЕНТАР. Навіть ті, хто лише починає знайомитися з ученням Біблії в Адвентистській Церкві, знає, що ця Церква є однією з небагатьох християнських деномінацій, яка не навчає про вічні пекельні муки. Цей пункт біблійного вчення є важливою ознакою її відмінності від догматики інших церков. Такі твердження свідчать про сумнівність джерела інформації, а саме людини з прихованим обличчям.

7. Адвентистська Церква жодну з християнських конфесій, у тому числі й католицьку, не називає «сатанинською» (7:26). Адвентисти толерантно ставляться до представників будь-якого вірування, хоча можуть вважати вчення певних Церков небіблійним і в таких пунктах хибним.
8. Адвентистська Церква названа в матеріалі «нетрадиційною». На підставі чого використано такий термін? Як може Церква, що існує на українських землях з кінця ХІХ століття й має тут легальний статус від 1906 року, вважатися нетрадиційною? Скільки років має пройти (або що має статись), щоб вона стала «традиційною»? Церква Адвентистів Сьомого Дня є членом Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, і на сьогоднішній день її керівник в Україні є головуючим у цій раді.
9. На самому початку закадровий голос говорить: «Вони очікували на кінець світу 22 квітня 1844 року».

КОМЕНТАР. Адвентистська  Церква заснована двадцять років опісля вищезгаданої події – у травні 1863 року, а події в 1844 році були результатом поглядів людей, що об’єдналися з різних (переважно протестантських) церков.

Відтак, телесюжет “Секретні матеріали. Традиційний податок на Церкву” в цілому:

А. Не відповідає вимогам до фахової журналістики й безпідставно паплюжить репутацію Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

Б. Містить ознаки порушення законодавства України, в тому числі — Конституції України, Закон України “Про інформацію”, Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, розпалюючи релігійну ворожнечу.

В. Однобоко, упереджено та в негативному ракурсі подає матеріал про Церкву Адвентистів Сьомого Дня, використовуючи приховану камеру, що створює штучний ефект розслідування чогось незаконного або безпідставно прихованого. Церква Адвентистів Сьомого Дня дорожить своїм авторитетом як відкритої і всесвітньо визнаної організації. Необхідна інформація могла бути отримана журналістами сюжету в офіційній, відкритій формі, чого не було зроблено.

Експертиза щодо журналістських стандартів — Максим Балаклицький, доктор наук із соціальних комунікацій

Богословська експертиза — Ігор Корещук, докторант теології

***

Також з теми:

“Телекритика”: Церква адвентистів сьомого дня вимагає спростування сюжету телеканалу «2+2»