представленої до захисту на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики
Виконане дослідження містить панорамне бачення окресленої проблематики. Окрім того, у ньому запропонований цікавий і нестандартний погляд на розвиток саме протестантської журналістики як сегмента релігійної проблематики в українських медіях. Дослідник представив загальне медійне тло релігійної тематики, окреслив становище і затребуваність вузькоспеціалізованих конфесійних медій, а також визначив напрямки стратегій розвитку і популяризації проблематики серед аудиторії. Робота містить низку чудово випрацьованих параграфів, як от: “Протестантські ЗМІ України як тип комунікації”, “Аудиторія протестантських ЗМК України” та ін.
Важливо, що тема дослідження цілком нова і нерозроблена у рамках саме українських журналістикознавчих студій. Примітно, що дослідник виконав роботу об’ємно, запропонувавши аналіз не лише медіапанорами і вузько — перспектив розвитку протистантських медій, але і дослідивши зворотний зв’язок з аудиторією, зокрема у підрозділі 3.4 “Вплив на аудиторію”. На наш погляд, проведене анкетування є корисним для осмислення і визначення стратегій розвитку і редакторів протестантських ЗМК, і реципієнтів, які цікавляться саме цією тематикою.
Запропонований автореферат разом з дисертаційною монографією дають підстави вважати, що в українську комунікативістику прийшов оригінальний мислитель та уважний спостерігач медіареальності. Попри це, висловимо кілька міркувань, стосовно яких пошукувач, сподіваємося, зробить уточнення впродовж захисту.
У підрозділі 4.3 “Моральна трансформація мас-медіа та їх вплив на суспільство” висловлена така позиція: “Українські протестанти вважають, що зміст світських ЗМІ не може бути вповні прийнятним уже через те, що ці медіа орієнтовано не “на духовні” цілі. Критичне ставлення українських протестантів до світських медіа є майже одностайним. Лишається незрозумілим, яку культурну альтернативу протестанти намагаються запропонувати і які існують механізми осмислення медійної та, ширше, культурної продукції самих церков”.
Чи не опонує у цій тезі дослідник сам собі, оскільки останнє речення звучить, як незмога повнозначно відповісти на виклик у темі дослідження? Далі у тексті читаємо про “видалення на “християнській” території носії небажаної інформації”. Чи не призведе таке відмежування до творення певної лоції у релігійній журналістиці, яка надалі не працюватиме на “загальну команду”, а тільки на себе; що у спотвореному вигляді може призвести до самопіару однієї із релігійних спільнот?
Загалом сказане вище дає підстави зробити висновок, що робота Балаклицького М.А. “Розвиток протестантської журналістики в Україні: генеза та сучасний стан” вимагає вимогам до докторських наукових досліджень, а дисертант заслуговує присудження наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 — теорія та історія журналістики.
10 жовтня, 2014 р.
ПОТЯТИНИК Б. В.,
доктор філологічних наук,
завідувач кафедри нових медій
факультету журналістики
Львівського національного університету
імені Івана Франка
ЛАВРИШ Ю.С.,
асистент кафедри нових медій
факультету журналістики
Львівського національного університету
ім. І.Франка