Чи варто християнам висловлювати свою політичну позицію

Останні події в Україні, що розділили країну навпіл, нікого не залишили байдужими. Новини на центральних телеканалах тільки і говорять про політичну ситуацію, яка склалась в країні. Хтось підтримує протестувальників, а хтось навпаки проти. Не обійшло стороною це і релігійні громади. З кафедр церков можна почути як заклики до Євроасоціації, так і проти. Як ставитись християнинові до політики? Чи треба висловлювати свою думку оточуючим?

Згідно з соцопитуванням, найбільшою довірою у громадян України користується церква – 61,7%. В той час, як Верховній Раді не довіряють 73,4%. Тобто громадяни України більше вірять церкві, ніж нинішній владі. Думка церкви може стати вирішальною у виборі громадянина, якої позиції йому дотримуватись. Якщо церква, або священослужитель церкви починає висловлювати думку на рахунок тієї чи іншої політичної партії, то люди, котрі приходять до церкви можуть зайняти ту саму позицію. Не дивно, що політичні партії намагаються схилити до себе церкви.

В Писанні ми бачимо, що Христос не закликав громадян до якоїсь політичної партії. Христос не агітував людей підтримувати нинішню владу чи ні. Навіть серед його учнів були люди різних політичних уподобань, але жодного разу Він не казав учням, до кого Він схиляється. Єдине – Христос закликав віддавати кесарю його частину, тобто бути законослухняним громадянином. Так само і апостол Павло закликав людей слухати ту владу, котра була на той час, але він не вказував, підтримувати її чи ні.

У 2004 році, під час Помаранчевої революції, декотрі священнослужителі публічно висловлювали свої політичні вподобання. Неодноразово можна було чути заклики, за кого голосувати на виборах. Пройшов час, і люди розчарувались у своєму виборі. Репутація окремих служителів та церков похитнулась.

Так само зараз. Якщо почати з-за кафедри висловлювати свою думку, або використовувати соціальні мережі не для проповіді Євангелія, а для коментарів політичних подій, то в людей може виникнути знову розчарування у зв’язку з вибором. Так само можуть розчаруватись і в церкві, котра закликала людину до того чи іншого вибору.

Декотрі можуть не говорити конкретно про свою позицію, але натякають про той чи інший вибір (наприклад, сіють серед людей гомофобські настрої або залякують ювенальною юстицією), але треба пам’ятати, що ми, як християни, перш за все покликані проповідувати вчення Христа.

Власне, я маю чіткі політичні вподобання. Але, я вважаю, що не треба розповідати про мої політичні вподобання іншим, а тим більше агітувати за свій вибір. Давайте зробимо так, щоб у церквах ми говорили не про Євросоюз чи Митний союз, а говорили про Бога, Який нас любить. Єднались не навколо політики, а навколо Христа. Бо люди можуть зрадити, а Бог ніколи не зрадить. І пам’ятай – «Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!» (Єр.17:5).

Вадим Єфіменко

Фото: джерело