Роль кельтських (галатських) християн в проповіді Євангелія серед народів Східної Європи в перші століття нашої ери

14-06-2013, комментария 2

З попередньої статті ми дізнались, про проповідь Євангельської вістки в Скіфо-Сарматії, яка була одним з двох найбільших етнічних масивів в Європі за межами Римської імперії на початку нашої ери. Іншим був кельтський (галльський). Що робили апостоли для його євангелізації? Яким чином Євангельська вістка стала проповідуватись серед цих народів? Через кого Бог здійснив цю справу? Це був Савл, більш відомий як Павло – апостол язичників.

Кельти в Україні

Спочатку історична довідка, яка є вельми важливою, для розуміння подій новозавітньої історії та стратегії апостолів відносно поширення Євангельських істин.

Ке?льти (галли) – близькі за мовою та культурою народи на зламі эпох, які займали велику територію в Європі, від Шотландії до України. Кельти були одним із самих войовничих народів у Європі. У 390 р. до н. е. кельти навіть взяли Рим. Л. О. Воловик в книзі «КЕЛЬТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: КУЛЬТУРНІ І МОВНІ ВПЛИВИ» зазначає: “Кельтська цивілізація у так званому „варварському” світі відігравала роль подібну до грецької в середземноморському”.[i] Ім’я галли (галати) було самоназвою кельтів. Привертають увагу відповідні топоніми, поширені у місцях проживання галлів: Україна: село Гали (Волинь), місто Галич, край Галичина; стародавнє місто в гирлі Дніпра Гілея; Румунія: місто-порт Галац; Іспанія: край Галіція; Португалія: «порт галлів». Стародавні назвикраїн: у Малій Азії – Галатія; у Франції – Галлія; у Швейцарії – Гальвеція. Маленька ремарка: Назва провінції в Палестині, населеної юдеями, Галілея, немає жодного відношення до галлів, оскільки ця назва існує з Х ст. до р. х., тобто за 700 років до появи кельтів в Азії.

Кельти також мали велике поширення і в Україні. Вражає широка географія кельтських поселень, розкопаних археологами і на Заході, і в Центрі, і на Півдні Україні. Археологи фіксують появу кельтських поселень на теренах сучасної України (с. Бовшів на Івано-Франківщині, м. Мукачеве у Закарпатті, с. Залісся на Київщині, с. Парутіне на Миколаївщині).[ii] Одне із великих кельтських племен – плем’я бойїв було витіснене римлянами на землі сучасної Чехії (Бойгемії) та до Карпат. Прослідковується зв’язок цього етноніму з ім’ям карпатських горян – бойків”.[iii]

Кельти в Малій Азії ( сучасна Турція)

Східні кельти, розселені по долині Дунаю, проникли далеко на схід в 281 р. до р. х. до Фракії та до Греції. Греки називали їх галатами, під цим же ім’ям вони відомі і на сторінках Біблії. В 278 р. до р. х. багато кельтів переправились до Малої Азії. Пізніше вони розселились у Фрігії, Каппадокії і створили державу Галатію. В 25 р. до р. х. Галатія підкорена Римом і стала провінцією імперії.

Їх ассиміляція проходила повільно – до 5 ст. н. э. вони зберігали свою мову.[iv]

Місіонерські подорожі Павла «апостола язичників»

Можливо саме з цієї причини одним із перших міст, куди Павло пішов з проповіддю Доброї Звістки в якості першого місіонера Антіохійської церкви, були міста провінції Галатія – Антіохія Пісідійська, Іконія, Лістра, Дервія. Ось як про проповідь Євангелія в одному з міст Галатії свідчить Біблія в книзі Дії Апостолів,13-й розділ, вірші 14 і з 42 по 47: «А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. (потім там проповідували). А як стали виходити вони, то їх прошено (язичниками), щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. Павлосказав місцевим Юдеям: «До вас перших потрібно було говорити Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. І ширилось Слово Господнє по цілій країні». А Павло пішов в інше галатійське місто – Іконію.

Ми знаємо про особливу посвяту апостола Павла проповіді Євангелії, особливо там, де ще ніхто не проповідував. І хоча Біблія не описує плани Павла по євангелізації кельтів та скіфів, ми можемо виявити можливі наміри апостола, щодо місіонерської праці серед цих етносів. Для цього звернемо увагу на маршрут місіонерських подорожей Павла, які кожного разу проходили по території Галатії. Це свідчить про особливу увагу, яку він приділяв підготовці учнів в провінції Галатія, з метою їх подальшого служіння серед кельтів Європи.

Свідчення греко-римських істориків про поширення Благої Вістки серед кельтів

Грецькі та римські історики одноголосно стверджують, що Євангеліє проповідувалось і серед Кельтів та Скіфів. Про це свідчать Євсевій Кесарійський (340 р.), Оріген (200-258 р.р.), Іполіт Порсуенський (222 р.), Єпіфаній Кіпрський, Тертуліан, Євсевій, Никифір, Каліста, Дорофій, єпископ Тирський та ін. Таких свідчень досить багато – про них в наступній статті.

Тертуліан (III ст.): “різноманітні галльські племена і недоступні для римлян місця Британії скорилися Христу, а також  країни сарматів, даків, германців, скіфів”[v]. Тертуліан писав в кінці II ст. або на початку III ст., тому його свідчення дуже цінне. В ньому зафіксовано ранній початок проникнення християнства до скіфо-сарматів та кельтів.

В ”Церковній історії” Гермя Созомена (записи завершено в 423 р.) читаємо: ”Вже прийняли християнську віру кельти і крайні галати, які живуть на березі океану, а також готи і племена, які жили раніше по сусідству з ними по берегах річки Істра, (Дунаю) давно вже приняли віру в Христа і перемінили свої звичаї на більш лагідні та розумні” [vi]. В приведеному уривку особливу увагу привертає слово ”давно”. Навряд чи може йти мова про десятиліття, скоріше про століття.

Апостол Павло і …. Русь. Далматські (хорватські) місіонери на Русі

Дивлячись на карту тих часів можна зауважити, що зовсім недалеко від заходу України знаходиться Далматія – територія зі значним кельтським населенням. Саме там жили хорвати. А інша частина під іменем “білих хорватів” була на Прикарпатті, в Галичині. Поруч була Моравія. Зараз ці території розмежовуються угорцями, які з’явились на Придунавї лише у Х ст. н. е. А раніше їх ніякі народи не розділяли. В Біблії в 2-му Листі до Тимофія 4:10 ми читаємо, що до Далматіъ послав апостол Павло свого учня Тита. В Посланні Павла до Римлян 15:19 написано: «силою Духа Божого, так що благовіствування Христове поширене мною від Єрусалимау і околиці аж до Ілліріка».  Ілірік – це територія сучасної Югославії, а зразу за Дунаєм починалися землі Сарматії (Скіфії) та Моравії.

У літописі Нестора збереглося свідчення про перебування апостолів на землях Русі. Нестор вважав апостолом Русі саме Павла. Зокрема, у нині існуючому тексті «Повісті минулих літ» ми знаходимо таке повідомлення: “Словеньску языку (народу) учитель есть Андроник апостол, в Моравы бо ходил, и ап. Павел учил ту (тут);…, тем же и нам, Руси, учитель есть Павел, понеже учил язык (народ) словенески и поставил епископа и наместника по себе Андроника. А словеньскый язык (народ) и руськый одно есть» [vii]. Також до нас дійшло крім імені Андроніка ще декілька імен перших місіонерів – “Адальберт, Бруно, Яцек, однак, безумовно, були й тисячі невідомих місіонерів”.[viii]

Кельти – місіонерський народ

Павло не даремно поповідував в Галатії. Кельти виконали місію, яку їм доручив Бог. І над руїнами давнього кельтського язичницького святилища, Стоунженджа, зійшло сонце свободи і праведності в Ісусі Христі. Протягом 600 років саме кельтські християни були найактивнішими місіонерами і зберігали справжнє біблійне християнство, яке виконує всі Божі заповіді та має віру в Ісуса Христа. Їх церкви відрізнялись від тих, що були за Римської імперії. Кельтські християни ще довго залишалися незалежними від офіційної церкви, керованої папами та імператорами. З наступної статті ми дізнаємось про письмові свідчення істориків та хроністів І-V ст. н. е. про успіхи християнства на теренах України.

Віталій Нероба


[i]
Воловик Л.О. КЕЛЬТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: КУЛЬТУРНІ І МОВНІ ВПЛИВИ http://nuwm.rv.ua/metods/asp/v392.html

[ii] Валерій БЕБИК Про скіфів і слов’ян с.3 http://www.vmurol.com.ua/index.php?idd=us_publication&group=4&us_publication=417

[iii] М. Попович. Мировоззрение древних славян. Київ, 1985

[iv] Ранович А., Восточные провинции Римской империи в I-III вв М. — Л., 1949, с. 104

[v] Латышев В. Известия древних писателей о Скифии // Вестник древней истории. — М.-Л., 1948. — № 3 (25)

[vi] Sozom. Hist. Eccles., II, 6; 328, 1948, №3, с. 303

[vii] Цит. за Хлєбніковським літописом, С. 12

[viii] Филист Г. М. Введение христианства на Руси: предпосылки, обстоятельства, последствия. Минск, 1988. с.


Рубрика: История Церкви

Комментарии (2):

RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитата) - выделите курсором текст в окне комментария и нажмите одну из кнопок форматирования [B, I, Quote].
Если вы желаете исправить свой комментарий или удалить его, напишите нам в редакцию.
Ознакомьтесь с нашими правилами публикации комментариев.

© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2022
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH.
Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)

Интернет-газета "ПУТЬ"