Почала роботу перша в Західній конференції адвентистська початкова школа

11-11-2009, Комментариев нет Просмотров: 1 314


Її повна офіційна назва: Приватний середній навчально-виховний комплекс «Живе Слово». Працює вона у молитовному будинку третьої львівської громади. Це друга адвентистська початкова школа в Україні. 1 вересня було проведено урочисту лінійку, пролунав перший дзвоник, дітей посвячено у першокласники. Зі словами духовних настанов звернувся секретар Західної конференції, пастор Володимир Іванович Скиба. Він підбадьорив і батьків, і дітей, і вчителів у їхньому починанні, звернувши увагу на те, що і найбільші ріки починають свій шлях маленькими непомітними потічками, а також побажав розвитку і зростання у цій Божій справі.
Законом України не передбачена можливість для церков відкривати школи і навчальні заклади. Це можуть зробити лише держава, приватні особи чи громадські організації. Її організатор і директор Олександр Коберник – директор відділу освіти Західної конференції, здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст-філолог» у Сімферопольському державному університеті імені М. В. Фрунзе за спеціальністю «Українська мова та література» (1998 рік), та освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» за спеціальністю «Управління навчальними закладами» (2009 рік) у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Думка створити адвентистську школу зародилась у нього вже давно, от тільки втілити у життя задумане постійно щось заважало. То не було відповідного приміщення, то викладачів не міг підібрати, то просто не знаходив підтримки. Ніколи не бракувало одного – бажаючих вчитися в такій школі. І тільки тепер все у нього є: і приміщення, і викладачі, і однодумці, а бажаючих вчитись… І чи то батьки не знають про таку школу, чи то недовіряють кваліфікації викладачів, чи є якась інша причина… а зі стількох першокласників усіх чотирьох громад у школі навчаються лише троє. У цій школі лише один клас — перший. А школа має чим похвалитись.

Навчання у цій школі починається незвичайно. Перший урок тут – біблійний. Щоранку першокласники розпочинають свій день з молитви і співу на славу Божу, потім цікава історія, і знову спів, молитва. Спочатку діткам це було незвично, і дехто навіть соромився молитись, але дуже швидко дітки освоїлись і тепер щоранку залюбки моляться разом з вчителькою. Своєрідним гімном школи стала пісня «Радісні ті діти», — дітки з радістю співають її по декілька разів. Триває Біблійний урок всього 20 хв, але цього достатньо щоб налаштувати маленькі сердечка на небесний лад. І хоча Біблійний урок не є обов’язковою частиною офіційного навчального процесу, ніхто з діток не пропускає його. Далі починаються заняття, уроки по 35 хв. Щодня п’ять або чотири уроки, о-пів на другу обід – здоровий і домашній, адже готують його батьки — по черзі. Після уроків – прогулянка, — найчастіше діти відвідують лісопарк «Зубрівський», який розташований неподалік. Після занять у школі діє група продовженого дня, а також музичний гурток, який проводить директор Коберник Олександр Петрович (у нього крім вищої ще й середньо-спеціальна освіта, здобута у Кримському училищі культури, «Диригент духового оркестру») і гурток образотворчого мистецтва. Один раз на тиждень факультативне заняття з вивчення івриту. Закінчує свою роботу школа о шостій вечора. Звісно навчання, як і в інших приватних школах, платне – 350 гривень на місяць. Сума немала, проте невисока у порівнянні з іншими платними школами у Львові. Хоча діти й забезпечені шкільними підручниками та іншим приладдям, названої суми не вистачає для перспективного розвитку школи.

Навчальний процес в адвентистській школі, як і в звичайній, іде згідно програми Міністерства Освіти України. Хоча й було зроблено певні кроки в підготовці до навчального року (придбано класну дошку, комплект нових підручників для першого класу, різні методичні посібники, декілька блок-флейт для роботи музичної студії, нові парти), проте школа потребує стабільної фінансової підтримки для розвитку: це й подальше придбання шкільних парт, класних дощок, облаштування їдальні, підтримка гурткової роботи, фінансова підтримка роботи вчителів і вихователів. Сестра Е. Уайт писала, що великим благословенням для адвентистських шкіл можуть стати місцеві громади, на території яких діють такі школи. Адже церковна школа – це потужне, хоча й дуже відповідальне, місіонерське поле для підготовки адвентистських дітей та молоді до життя у Царстві Божому.
Олександра Тайлер-Мелинь з дитинства мріяла стати вчителькою. Олександра здобула освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» в Кримському гуманітарному університеті за напрямом підготовки «Педагогічна освіта»; спеціальність «Початкове навчання»; спеціалізація «Іврит», в даний час навчається в магістратурі. Коли з’явилась можливість працювати в адвентистській початковій школі – відразу погодилась. Крім Олександри в школі працюють вчитель музики Катерина Гайдарли, яка закінчила Львівську національну музичну академію імені М. В. Лисенка за спеціальністю «Музичне мистецтво» і здобула освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»; і Едіта Сосула, випускниця Українського гуманітарного інституту, «бакалавр філології», спеціальність «Англійська мова і література», яка викладає англійську, адже школа з поглибленим вивченням англійської мови. Ці посвячені молоді сестри знайшли в своєму щільному графіку час для того, аби присвятити його для служіння Богові і ближнім.
Батьки такою школою дуже задоволені. Батько Вероніки, Олег Алексєєв розповідає, що завжди хотів, аби донька навчалась саме в такій школі. До цього вона відвідувала Школу естетичного розвитку дошкільнят, яка діяла у приміщенні другої львівської громади. «Коли моя Вероніка відвідувала державний садочок, — говорить Олег, — я стикнувся з дуже неприємною ситуацією. Одного разу донечка розповіла, що вихователька кричить на дітей і говорить в їхню адресу, м’яко кажучи, неприємні слова. Ми з дружиною вирішили, що наша Вероніка більше не буде відвідувати цей садочок. 350 гривень, — продовжує Олег, — гроші чималі, проте я знаю, що до моєї дитини тут будуть ставитись як належить, та й як служитель церкви знаю, що усі заняття які починаються з вивчення Біблії, у такому ж дусі і проходять. Я радію, що моя донька ходить до такої школи». Мама Насті, Коберник Олена, завжди переживала, як її донечка дасть собі раду в школі. «Настя дівчинка спокійна і сором’язлива, — говорить Олена, — а таким дітям в школі буває важко, але тут такої проблеми не має. Вона відразу освоїлась і почуває себе невимушено і впевнено. Їй дуже подобається тут навчатись. І я, як вчитель, дуже задоволена навчальним процесом і рівнем викладання». «Я бачу реальні зміни в житті моїх дітей, — захоплено розповідає Ірина Стасюк, мати першокласника Давида, — мій молодший син Давид першокласник, а старший Станіслав вчиться в п’ятому класі державної школи. Але після занять Станіслав приходить в школу до Давида і чекає на нього до закінчення всіх занять і гуртків. Мої діти весь свій вільний час проводять в Домі Божому, а це не минає непоміченим. У цій школі все супроводжується молитвою і духовними роздумами – що ще мати може бажати кращого для своїх дітей. Ця школа, ніби райський острівець серед бурхливого океану сучасного світу. Я постійно переживаю за Станіслава, адже світська школа ніколи не дасть йому того, що може дати християнська. Я щаслива, що Давид проводить тут весь свій день, і я молюсь, щоб в якнайшвидшому часі наша школа відкрила свої двері і для старших діток».
Олександра Тайлер-Мелинь теж дуже задоволена своїми учнями. «Починати день з молитви і співу разом з дітьми велике благословення, яке поширюється на весь день. Дітки слухняні і спокійні, вони впевнено відповідають на уроках і чемно поводять себе на перерві. Ця школа кардинально відрізняється від звичайної школи, і батьки це помічають. А діти! Вероніка Алексєєва в перший день була засмучена, трималась за мамину руку і повторювала, що не хоче іти до школи. Та вже після обіду попросила дозволу подзвонити мамі. Я почула, як дівчинка захоплено промовила: «Мамо, тут так добре, якби я тільки знала, що таке школа!». Велике благословення, — продовжує Олександра, — не лише навчатись в такій школі, а й викладати у ній!».
Багатьом із нас така школа може здатись дивною і недоцільною. Багато батьків вважають, що навчання в такій школі зробить з дитини, так би мовити «тепличну квітку», нездатну протистояти спокусам цього світу. Адже дитина навчаючись в звичайній школі здобуде «імунітет до світу». От тільки такі батьки забувають, що школа змінилась, вона зсередини вже давно не така якою вони її пам’ятають. Тепер рівень моральності у школах надзвичайно низький, і діти у них незахищені. Знущання, сексуальні домагання, наркотики, переслідування на релігійному ґрунті – невже так званий «імунітет до світу» вартий того, аби ваша дитина скуштувала, хоча б одне із цього списку? Я теж колись була досить скептично налаштована у цьому питанні, але ретельно дослідивши його, впевнилась в необхідності існування такої школи. Я хочу, щоб і мої дітки навчались саме в такому навчальному закладі.
Елен Уайт, вісниця Божа, дуже ясно висловлюється з цього питання. Ось кілька цитат з Свідоцтв для Церкви.
«Церква покликана виконувати особливу роботу, яка стосується освіти і виховання її дітей, щоб вони, відвідуючи школу або інші наші установи, не підпадали під вплив людей із зіпсованими схильностями. Світ сповнений беззаконня, бо не бере до уваги вимоги Божі. Міста стають схожі на Содом, і наші діти щодня стикаються з багатьма пороками. Ті із них, хто відвідують громадські школи, часто спілкуються з цілком покинутими дітьми, яких навчає і виховує не школа, а вулиця. Серця молодих дуже сприйнятливі, і якщо вони перебувають в поганому оточенні, то сатана постарається використовувати покинутих, вуличних дітей, аби здійснювати поганий вплив на добре вихованих дітей. Таким чином, перш ніж батьки, які дотримують суботу, дізнаються про звершене зло, уроки порочності вже спіткали дітей і спалили їхні душі». (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор.193)
«Найсерйозніша увага має бути приділена освіті, яка дасть пізнання Спасіння і перетворить життя і характер на Божественну подобу. Любов Божа і чистота душі, вплетені в життя подібно до золотих ниток, ось що має дійсну цінність». (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор.127)
«Чи отримують наші діти від учителів середніх шкіл знання і настанови, які узгоджуються зі Словом Божим? Чи представлено там гріх, як образа Бога? Чи вчать в світських школах, що покора всім заповідям Божим є початком усякої мудрості? Ми посилаємо своїх дітей в суботню школу, щоб вони навчались істині, і тоді, коли діти йдуть в світську школу, їм викладають уроки, що містять неправду. Подібні речі бентежать розум; подібному не повинно бути місця, бо якщо молоді сприймуть ідеї, що перекручують істину, то як можна буде нейтралізувати вплив такої освіти?
Чи можна дивуватися, що в таких обставинах окремі молоді люди, що живуть серед нас, не цінують переваг духовного життя? Чи можна дивуватися з того, що вони впадають у спокусу? Чи можна дивуватися з того, що, будучи забутими, вони витрачають свою енергію на даремні розваги, що їх релігійні прагнення слабнуть і духовне життя затьмарилось? Розум засвоює суть тих знань, які він сприймає, відповідно і урожай буде таким же, як і посіяне насіння. То хіба ці факти не вказують зі| всією наочністю на необхідність з наймолодших років вчити і опікати дітей?» (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор. 193,194)
«Мені було показано, що вас приваблює такий вид освіти, в якому майже відсутній релігійний елемент. У цій країні є немало шкіл, в яких прийнятий саме такий підхід до навчання; наша ж школа переслідує інші цілі і тому повинна містити Божий елемент у всіх своїх аспектах.
Ісус і Його любов мають бути невід’ємними рисами всього освітнього процесу, бо вони є найкращими і найнеобхіднішими знаннями, які потрібно передати учням. «Початок мудрості — страх Господній» (Прип. 9:10)». (Свідоцтва для Церкви т. 5, стор. 587)
«Ось робота, яку треба робити в Америці, в Австралії, в Європі і скрізь, де люди приходять до істини. Потрібні школи, в яких діти можуть отримувати біблійні повчання». (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор. 108)
«У деяких державах батьки вимушені під тиском закону посилати своїх дітей в світську школу. У цих країнах, в місцях, де є церква, мають бути засновані церковні школи, якщо є хоча б шестеро дітей, які могли б їх відвідувати. Працюйте так, ніби ви боретесь за своє життя, рятуючи дітей від того, що поганить, від руйнівного впливу світу». (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор.199)
«Якби члени церкви, при яких створені школи, зрозуміли, наскільки велика доручена їм моральна відповідальність, вони затремтіли б, бо велич її важко висловити. Чи повинна ця чудово почата справа слабнути і припинятись через відсутність посвячених працівників?» (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор. 204)
«Божі засоби для просування Його роботи перебувають в руках Його управителів, і до тих пір, поки наші школи мають борги, спричинені зведенням і облаштуванням необхідних будівель, наше завдання — нагадувати про це братам і прохати їх допомоги в полегшенні тягаря цих обов’язків. Нашим служителям слід не забувати про дану проблему. Вони повинні спонукати всіх єдиновірців працювати узгоджено і ліквідовувати заборгованості відповідно до своїх спроможностей». (Свідоцтва для Церкви т. 6, стор. 207)
Сподіваючись на вашу підтримку і допомогу, Західна конференція звертається до тих, хто може підтримати першу адвентистську школу на Західній Україні. Ваші добровільні пожертвування ви можете перераховувати на р/р: 26006060631195; ПриватБанк, МФО 325321; ПСЗНВК «Живе Слово», Інд. код (ЗКПО): 36501207; призначення платежу: благодійний внесок. Нехай Господь благословить вас у цій добрій справі.
Ольга Ношин, директор відділу інформації Західної конференції Церкви АСД, головний редактор газети «Голос надії»

Рубрика: Библейские исследования, Образ жизни, Опыт с Богом, Педагогика, Социальное служение, Церковь и общество

RSS канал Следите за поступлением новых комментариев к этой статье через RSS канал

Оставьте свой комментарий к статье:

Для форматирования своего комментария (жирный, курсив, цитировать) - выделите текст в окне курсором и нажмите одну из кнопок форматирования. Более подробно об этом читайте на странице "Помощь".
Если Вы желаете исправить свой комментарий или удалить его - напишите нам в редакцию.
Запрещается размещать комментарии через прокси-сервера, с целью скрыть свои данные.
Запрещается размещать комментарии с использованием множественных фиктивных имен с целью создать видимость участия в обсуждении группы людей. Постоянные псевдонимы допускаются.
Запрещается размещать в комментариях URL ссылки на статьи, размещенные на сайтах враждебных к Церкви АСД или призывающих к расколу, независимо от изложенного там материала.
Если, по Вашему мнению, какой-то комментарий является оскорбительным или унижающим Вас или Ваши религиозные верования, или является таковым в отношении других читателей - напишите нам в редакцию. Мы рассмотрим этот вопрос, и если нужно, примем меры.
© Интернет-газета "ПУТЬ", 2006-2017
При использовании материалов указывайте эл.ссылку на цитируемую статью, в бумажной публикации – короткую ссылку на наш ресурс. Все права на тексты принадлежат их авторам. Дизайн сайта: YOOtheme GmbH. Техническая поддержка сайта: info@asd.in.ua

Христианский телефон доверия: 0-800-30-20-20 (бесплатно по Украине), 8-800-100-18-44 (бесплатно по России)
или с мобильного: Life (093) 50-157-80, МТС (066) 707-000-5, Киевстар (098) 707-000-5.