Ті, хто відвідував євангельську програму «Дивовижні факти» (Харків, кінець травня –червень 2009) і Школу євангелізму (початок вересня 2009 року) добре пам’ятають Еріка Флікінджера, євангеліста із Християнського медіа служіння «Amazing Facts» (США, Каліфорнія). Нікого не залишили байдужими його проповіді, сповнені щирістю і любов’ю до слухачів, нікого не залишили байдужими його уроки євангелізму, які надихнули працювати для Господа. Думаю, що багатьом буде цікаво дізнатися про шлях цієї людини до Господа.
Ерік народився в сім’ї військового, тому він мав можливість подорожувати по всьому світу . Кожні три-чотири роки родина переїжджала з місця на місце, і майже кожної неділі вони ходили до церкви. Юний Ерік навіть не підозрював, що тут було щось не те. Він був переконаний, що неділя – це день, у який усі християни ходять до церкви. Коли Ерік з родиною жили в Сполучених Штатах Америки, вони щонеділі відвідували «Об’єднану Церкву Христову». В Європі такої церкви не було, і коли вони жили в Німеччині, знайшли англомовну церкву на території військової бази. Тоді Ерік був старшокласником. Кожної неділі там проходили два служіння: католицьке і протестантське. Ерік й інші члени його родини не були практикуючими християнами: вони просто щонеділі ходили до церкви. Проте вони відчували, що в християнстві є щось таке, чого вони ще не розуміють. Вони знали про Ісуса, але вони не знали самого Ісуса. Те, що вони ходили до церкви, те, що вони називалися християнами, ніяк не впливало на їхнє життя. Відвідування служіння було формальним закінченням тижня. Оскільки англомовна церква знаходилася далеко від місця, де жили Ерік з родиною, вони все частіше пропускали служіння. І за ті чотири роки, коли вони жили в Німеччині, Ерік дедалі віддалявся від Бога.
Коли сім’я повернулася в США, Ерік почав навчитися в коледжі. Студент вирішив не витрачати часу на відвідування церкви. Його християнське життя було пустим. Він не мав живих досвідів із Богом. На одному із занять Ерік познайомився з дівчиною, яка йому сподобалася. І, як потім виявилося, він їй сподобався також. Одного разу дівчина запросила його до церкви. Бажаючи справити на неї гарне враження, Ерік відповів:
Я з радістю піду з тобою до церкви.
Але моя церква не така, як інші. Її відвідують по суботах, – зауважила юна леді.
Еріку здалося, що вона єврейка. Проте дівчина сказала, що вона є християнкою, адвентисткою сьомого дня. Ерік узагалі не знав, що така конфесія існує. Подивившись на дівчину, він подумав, що не такі вже адвентисти й дивні. Ерік Флікінджер почав регулярно відвідувати церкву. Він помітив, що віруючі постійно використовують під час служіння Біблію, що дуже різнило цю конфесію від інших. Крім того, Ерік дізнався, що віруюча університетська молодь проводить програму для невіруючих студентів. Вони збиралися у п’ятницю ввечері, приносили піццу, солодкі напої й грали в біблійні ігри. Та дівчина запросила й Еріка. Він, не маючи тоді достатньо грошей, залюбки погодився прийти на безкоштовну піццу. Незабаром Ерік помітив, шо ця християнська молодь ніколи не замовляла піццу з ковбасою. Слухаючи розмови тих адвентистів, він зрозумів, що його релігійні погляди суттєво відрізнялися від їхніх. Щоб розібратися в цих відмінностях, Ерік почав самостійно вивчати Біблію. Святий Дух працював над його серцем, але деякі моменти залишалися йому не зрозумілими. Ерік звертався до пастора, пресвітера, директора коледжу з проханням пояснити йому незрозумілі питання, але вони посилалися на свою зайнятість або знаходили ще якісь причини для відмови, і студентові довелося самому досліджувати Священне Писання.
Потім його спіткало розчарування у членах церкви. Вони наче робили все правильно, проте бажання розповісти про Любов Христа іншим людям у них не було. Все ж таки Ерік зрозумів, що вчення церкви є істинним, і він прийняв хрещення. Через тиждень було його вінчання. Дружиною Еріка стала саме та дівчина, яка запросила його до церкви. Та життя Еріка повністю не змінилося. В його відвідинах церкви був якийсь формалізм. Дружина запропонувала Еріку взяти на себе якесь служіння в церкві. Так він став дияконом, пізніше він почав збирати пожертвування, крім того, був учителем суботньої школи, помічником старшого диякона тощо. Ерік хотів щось робити, і церкві було це зручно. В Еріка було стільки церковних справ, що йому навіть не вистачало часу на молитву. Духовне зростання припинилося. Порожнеча…
Дружина побачила рекламу чотириденних євангельських курсів. Ерік пішов на ці курси із своїми сімома друзями. Після цих днів вони «горіли», щоб розповідати іншим про Бога . Пастор церкви запропонував комусь із них проповідувати в одну із субот. Ті сім друзів «проголосували» за Еріка. Попри хвилювання Еріка (адже то була перша в його житті проповідь), Святий Дух торкнувся сердець слухачів. Ерік Флікінджер порівняв приріст членів першоапостольської церкви зі своєю. Ті люди зрозуміли, що ходили 10 років у церкву дарма, бо вони нічого не зробили для Бога…
Ерік дізнався про чотиримісячні євангельські курси в Каліфорнії «Amazing Facts», які коштували 5 тисяч доларів. Він спитав у дружини поради. Вона спочатку сказала, щоб він їхав, але після нічної молитви дружина зрозуміла, що це воля Божа. Ерік взяв відпустку за свій рахунок на чотири місяці та поїхав сам із Флориди (де його дім) до Каліфорнії. Ці курси дуже наблизили його до Бога. Після закінчення курсів Еріку Флікінджеру запропонували стати євангелістом. Це означало, що він буде переїжджати з місця на місце по всьому світу протягом десяти місяців, а його заробітна платня складатиме 1/3 заробітної платні його дружини. І він погодився. Тепер Ерік живе вдома у Флориді тільки 2 місяці на рік. Решту часу він поширює євангельську звістку в тих країнах, куди його пошле Господь. Коли Ерік Флікінджер проводить євангельські програми в різних штатах США та в Канаді, він бере із собою свою дружину і двох маленьких діточок.
Під час однієї із проповідей в Харкові, Ерік сказав такі слова: «Бог не кличе кваліфікованих. Він кваліфікує покликаних». Кожному християнинові варто було б взяти аркуш паперу, великими літерами написати на ньому цей вислів і повісити цей аркуш у себе в кімнаті як постійне нагадування про те, що ми повинні розповсюджувати вістку Євангелія. Як часто свою бездіяльність ми виправдовуємо тим, що ми начебто мало знаємо, що ми начебто не вміємо переконувати, що ми….
Ісус же сказав Своїм учням: «Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів…» (Матвія 28:19-20).
Шлях Еріка Флікінджера до Бога є гарним прикладом, як Господь кваліфікує покликаних говорити про Нього, а такими покликаними є всі справжні християни.
P.S. Ерік передає свої вітання всім тим українцям, хто його знає, і він дуже сподівається колись побачити всіх знову.
Підготувала Галина Найда
